Родина Терещенків: цукрові магнати та меценати, які змінили Київ

Родина Терещенків — одна з найвідоміших династій підприємців і меценатів в історії України. Вона відіграла ключову роль у розвитку економіки, культури та освіти в другій половині XIX — на початку XX століття.

Рід Терещенків походить із міста Глухова та має козацько-міщанське коріння. Патріарх династії — Артемій Якович Терещенко (1794–1873). Він починав як прикажчик у крамниці в Глухові, а згодом став успішним підприємцем, зокрема в цукровій промисловості. У 1870 році Артемій Терещенко отримав дворянський статус.

Терещенки були найбільшими українськими цукровими магнатами в Російській імперії. До кінця XIX століття їхні заводи виробляли близько 10% усього цукру імперії. Окрім цукроварень, родина володіла понад 160 тисячами гектарів землі та інвестувала в соляні шахти. В українській історії сім’я Терещенків залишила помітний слід і завдяки своїй щедрій благодійній діяльності. Патріарх Артемій заповів синам витрачати 80% прибутків на користь суспільству. Підприємства Терещенків сприяли розвитку економіки, а меценатська діяльність — розвитку культурного та освітнього життя. Багато з їхніх ініціатив і сьогодні мають велике значення для українського суспільства.

Цукрова імперія Терещенків

Початком успішної історії підприємництва Терещенків стала селянська реформа 1861 року, яка скасувала кріпосне право, надала селянам садиби, а представникам вищих станів — право вільно купувати та продавати землю. На той момент у Артемія Терещенко вже було троє синів: Микола (Нікола), Федір і Семен. Батько з синами скористалися вдалою можливістю та почали купувати поміщицькі маєтки. На початок ХХ ст. сім’я володіла вже майже 200 тис. га землі.

У 1855 році Терещенки побудували у Глухові перший цукровий завод. За 15 років заводів було вже близько десятка. У власності були також млини та винокурні. Завдяки тому, що підприємницька діяльність Терещенків була багатопрофільною, вони швидко примножували свої статки. Однак значну роль у цьому відігравала і важка праця Артемія Терещенка та його старшого сина Миколи.

Частиною прибутків від цукрових заводів фінансувалося сільське господарство, оскільки воно великою мірою залежно від погодних умов. Вирощену продукцію використовували як сировину для власних цукрових, борошномельних, виноробних та інших підприємств. У період з 1877 по 1887 роки прибуток Червоненського маєтку в середньому становив на рік 12 034 руб., Мартинівського маєтку — 32 648 руб., а Глушецького — 33 852 руб. Прибутки росли і завдяки тому, що продукція була найвищого рівня та здобувала відзнаки не лише в Російській імперії, а й за кордоном, зокрема на Всесвітній виставці в Парижі.

Виробництво цукру забезпечило Терещенків мільйонними прибутками. На момент заснування «Товариства цукробурякових та рафінадних заводів братів Терещенків» в 1870 році початковий капітал підприємства становив 3 млн руб. Ця сума поступово зростала: до 1900 року вона збільшилася до 8 млн руб. Щороку цукрові заводи Терещенків виготовляти продукції на більше ніж 21 млн руб, що зробило їх справжніми цукровими магнатами. В 1911 році на рахунках сім’ї в закордонних банках зберігалося понад 13 млн рублів.

Меценатська діяльність

Родина Терещенків вважається однією з найщедріших династій кінця XIX — початку XX століття. Їхній фамільний герб мав девіз «Прагнення до суспільної користі», що стало не лише родинним гаслом, а й практичним керівництвом до дії.

Основними напрямами меценатства сім’ї Терещенків стали:

• Освіта та наука. На пожертви Терещенків були побудовані ремісниче училище, жіноча та чоловіча гімназії, педагогічний інститут (зараз це Глухівський національний педагогічний університет ім. Олександра Довженка), а також будівлі сьогоднішніх Національного транспортного університету та Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого.
• Охорона здоров’я та соціальна допомога. Для зниження захворюваності серед мешканців Глухова Микола Терещенко спільно з братом заснували велику лікарню святої Єфросинії, на утримання якої виділяли 2% своїх річних прибутків. Також вони створили притулок для малолітніх сиріт та інших знедолених, на який перераховували 3% прибутків. Завдяки фінансуванню Терещенків у Києві збудували лікарню для чорноробів, амбулаторії та лікарні для Маріїнського Червоного Хреста. Багато грошей було вкладено і в Маріїнський дитячий будинок.
• Релігія. Без Терещенків у Глухові не з’явилася б і Трьох-Анастасіївська церква, збудована в неовізантійському стилі. Зараз вона є справжньою гордістю міста.
• Культура та мистецтво. Терещенки були також пристрасними колекціонерами творів мистецтва. Меценати створили власні картинні галереї та музей, які згодом стали загальним надбанням. Їхні зібрання лягли в основу Київської картинної галереї та Музею Ханенків.
• Архітектура. Завдяки фінансовій підтримці Терещенків у Києві були зведені численні будівлі, що згодом стали архітектурними пам’ятками. Це Національний художній музей України, Троїцький народний дім (театр оперети), театральний інститут імені Карпенка-Карого та ін. Терещенки були меценатами фактично архітектури ампіру в Києві.

Вчені стверджують, що тільки сам Микола Терещенко віддав на розвиток Глухова близько 1,5 млн рублів (зараз би ця сума становила кілька десятків мільйонів доларів). Загальна ж сума, яку Микола витратив на благодійність за своє життя, сягала 5 млн руб. Майже половина цих грошей пішла на розбудову Києва.

Родина Терещенків: видатні представники роду

Як уже згадувалося вище, у патріарха династії Артемія Яковича Терещенка були троє синів. Найвідомішим став старший син — Микола Терещенко (1819–1903). Попри те, що Нікола навіть не зміг здобути належної освіти, у дорослому житті він став успішним підприємцем і щедрим благодійником. З 1851 року впродовж 9 років Микола Артемійович посідав посаду старшого бургомістра Глухова, а потім ще 14 років займав пост міського голови. Одночасно також виконував обов’язки головного губернатора земських зборів, члена земської управи Глухова та почесного мирового судді. Микола Терещенко був дуже зайнятий управлінням заводами та торгівлею, але активно займався і суспільною діяльністю.

До видатних представників роду належать і діти Миколи Терещенка. Старший син, Іван Терещенко (1854–1903), був відомим підприємцем, фінансистом і меценатом. За підтримки батька він разом із братом Олександром заснував «Товариство буряково-цукрових і рафінадних заводів братів Терещенків». З 1883 по 1891 роки був гласним Київської міської думи. Іван Миколайович збирав колекцію картин і активно підтримував рисувальну школу Миколи Мурашка.

Ще одна видатна постать цього роду — це Варвара Миколаївна Терещенко (Ханенко) (1852–1922). Вона була найстаршою дитиною Миколи Артемійовича, у дорослому житті займалася колекціонуванням і меценатством. Варвара одружилася з промисловцем Богданом Ханенком. Разом пара колекціонувала пам’ятки західного та східного мистецтва, на основі яких потім був заснований приватний музей. Зараз твори з цієї колекції можна побачити в Музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків у Києві.

Серед онуків Миколи Терещенка не можна обійти увагою і таку яскраву та непересічну особистість, як Михайло Терещенко (1886–1956). Саме його Гітлер оголосив особистим ворогом через те, що Михайлу вдалося зберегти активи австрійського банку. Михайло Іванович увійшов в історію як політичний діяч: він був міністром фінансів і закордонних справ у Тимчасовому уряді у 1917 році. Після Жовтневої революції вимушено емігрував за кордон.

Доля родини після революції 1917 року

Після Жовтневої революції 1917 року родина Терещенків, яка до того була однією з найвпливовіших династій підприємців і меценатів, зазнала значних втрат і змін у своєму становищі. Михайло Терещенко був заарештований у Зимовому палаці та ув’язнений у Петропавлівській фортеці. Йому вдалося втекти та емігрувати до Норвегії, а згодом до Франції та Англії.

Інші члени родини також були змушені залишити Україну через загрозу репресій з боку радянської влади. Більшість із них оселилися в країнах Західної Європи, де продовжували підтримувати українську культуру та традиції. Після встановлення радянської влади всі підприємства, маєтки та культурні надбання родини Терещенків були націоналізовані.

Цікаві факти про родину Терещенків

Масштаб впливу родини Терещенків на економічне, культурне та суспільне життя України був надзвичайно великим. Їхня діяльність залишила глибокий слід не лише в історії, а й у повсякденному житті українців, зокрема у Києві та на Сумщині.

Ось кілька цікавих і промовистих фактів про родину Терещенків:

• Понад 500 будівель у Києві — завдяки Терещенкам. Родина повністю або частково профінансувала будівництво понад 500 об’єктів у столиці. Серед них лікарні, школи, музеї, церкви та інші соціально важливі установи. Їхній внесок суттєво змінив архітектурне обличчя Києва.
• Меценатство в культурі та мистецтві. Члени родини Терещенків були одними з перших збирачів українського живопису, зокрема творів Тараса Шевченка. Іван і Олександр Терещенки матеріально та морально підтримували талановиту молодь, особливо вихованців Київської рисувальної школи.
• Прізвисько «Карбованець» — за підприємницький хист. Засновник династії, Артемій Терещенко, отримав прізвисько «Карбованець» за свій підприємницький талант. Він розпочав бізнес із торгівлі з візка, поступово розширюючи справу до продажу хліба та деревини, що стало основою для майбутньої цукрової імперії.
• Пам’ятна монета на честь родини. У 2008 році Національний банк України випустив пам’ятну срібну монету номіналом 10 гривень на честь родини. У центрі монети зображений вензель з ініціалами Миколи Терещенка, на реверсі монети — портрети Артемія, Миколи, Варвари та Федора, герб роду і напис «Родина Терещенків».

Ці факти свідчать не лише про економічну могутність Терещенків, а й про їхній глибокий вплив на культурне та соціальне життя України.