Читати 8 хв,
9 способів допомагати, навіть якщо немає грошей
«Хотів би допомогти, але зараз немає зайвих грошей» — це поширене пояснення, чому люди відкладають добрі справи «на потім». Складається враження, що благодійність — це тільки для тих, хто має змогу регулярно донатити або робити великі внески.
Однак дані говорять інше. За результатами дослідження, українці, які мають менше фінансових ресурсів, не стоять осторонь — вони допомагають речами або власним часом. Жінки частіше за чоловіків обирають саме ці формати. Пенсіонери, домогосподарки, держслужбовці передають речі, кваліфіковані фахівці, студенти та фрилансери волонтерять. Структура участі чітко показує, що бажання допомагати не залежить від товщини гаманця.
Особливо актуально це в Україні, де люди одночасно тримають власний побут, підтримують близьких і реагують на потреби суспільства. Не кожен може робити регулярні пожертви — і це нормально. Кілька годин волонтерства, поширення важливої інформації, передані речі або професійна порада можуть бути не менш цінними, ніж гроші. У цій статті поділимося дев’ятьма способами, як бути корисним, навіть якщо немає грошей.
Волонтерити кілька годин на місяць
Волонтерство — це не завжди про повну зайнятість чи постійну участь у великих проєктах. Багато організацій потребують допомоги лише на кілька годин під час конкретної події, збору речей або підготовки посилок. Навіть виділивши пару годин свого часу на такі завдання, можна значно полегшити роботу команди.
В Україні більшість волонтерських ініціатив працюють у швидкому темпі, тому додаткові руки потрібні постійно. Людей шукають для сортування одягу, пакування продуктів, допомоги на благодійних заходах або підтримки притулків для тварин. Найчастіше жодних спеціальних навичок не потрібно, тільки бажання і кілька вільних годин. Долучатися можна тоді, коли є час і сили: раз на місяць, кілька разів на рік або під конкретний запит. Шукати такі можливості можна в локальних групах у соцмережах, у міських волонтерських центрах або організаціях.
Використовувати свої професійні навички
Більшість людей уже мають те, що потрібно благодійним чи громадським організаціям — просто не думають про це як про допомогу. У фондів і волонтерських ініціатив часто є люди і бажання, але немає фінансування для оплати праці фахівців. Ось тут і з’являється можливість допомогти.
Дизайнер може зробити афішу для збору, копірайтер — написати текст, який точно прочитають. Бухгалтер може розібратися зі звітністю, юрист — проконсультувати щодо документів. Такі виконані завдання дозволяють організації зберігати кошти, які були б витрачені на спеціаліста, і спрямовувати їх на благодійність.
Цей формат називають pro bono — коли надаєш свої послуги безкоштовно для суспільно корисної справи. У світовій практиці це вважається одним із найцінніших форматів підтримки. Причому, щоб почати, не потрібно шукати вакансію чи довгострокову співпрацю. Можна просто написати в організацію, яку вже знаєш, і запитати, чи є конкретне завдання за своїм профілем.
Поширювати перевірену інформацію
Допомога може займати і всього три хвилини. Репост збору, контакт перевіреного фонду, повідомлення про потреби притулку або пошук донора крові — це швидко, просто і часто дає результат. Репост може побачити хтось із знайомих, хто якраз готовий відгукнутися.
Поширювати варто не тільки прохання про гроші. Волонтерські запити, інформація про гуманітарну допомогу, корисні контакти — такий контент теж важливий, але часто залишається без уваги, тому що більшість вважає, що значення мають тільки збори коштів.
Та перш ніж поширити щось, слід перевірити організацію: що це за фонд, чи зареєстрований він офіційно, чи є відкриті звіти та зрозуміла інформація про одержувача? Якщо людина одного разу відправить гроші шахраям і зрозуміє це, скоріш за все, вона довго не відгукуватиметься на жоден збір. Тому уважність перед поширенням інформації — це теж форма турботи про інших.
Стати донором крові
Це один із небагатьох способів допомоги, де буквально можна врятувати чиєсь життя. Одна донація розділяється на кілька компонентів і може допомогти одразу трьом різним пацієнтам: після операції, внаслідок поранення або під час онкологічного лікування.
Під час війни потреба в донорській крові не зменшується. Медичні заклади працюють із великою кількістю важких пацієнтів, а запаси крові потрібно поповнювати постійно, оскільки вона не може зберігатися довго.
Багато людей відкладають донорство, тому що бояться голок, хвилюються через можливу слабкість після процедури, просто не знають, куди йти, або вважають, що не мають на це достатньо часу. Насправді сама здача займає близько десяти хвилин. До неї потрібно трохи підготуватися: поїсти, не вживати алкоголю напередодні, прийти з документом. Після здачі слід відпочити годину й випити щось солодке. Увесь процес супроводжують медики.
Знайти найближчий центр крові можна через сайт ДонорUA, зателефонувавши до станції переливання крові в своєму місті або просто запитавши в місцевій лікарні. На практиці реалізувати таку допомогу насправді простіше, ніж може здаватися на перший погляд.
Передавати речі, які вже не потрібні
У більшості з нас вдома є речі, які просто лежать. Одяг, який ніхто не носить, уже непотрібні дитячі речі, зайвий посуд або ковдри — усе це займає місце, хоча для когось іншого може принести реальну користь. Особливо це актуально для ВПО, багатодітних сімей і притулків для тварин. Благодійні склади та гуманітарні центри регулярно приймають сезонний одяг, постільну білизну, кухонне приладдя та базову техніку. Варто заздалегідь уточнити, що саме потрібно зараз, оскільки потреби змінюються залежно від сезону та ситуації.
Одне важливе правило — передавати потрібно тільки те, чим ви б самі користувалися, тобто чисте, справне, придатне до використання. Допомога — це не спосіб звільнити вдома простір від речей, які потрібно просто викинути.
Щоб почати, можна просто раз на сезон переглядати шафу і відкладати те, чим ніхто не користувався більше року. Знайти куди віднести речі нескладно: слід пошукати місцеві благодійні організації, групи взаємодопомоги в соцмережах або гуманітарні хаби у своєму місті. Також у цій статті є перелік місць куди віддати непотрібний одяг.
Допомагати людям поруч
Іноді найважливіша підтримка не потребує ані реєстрації у волонтерській програмі, ані пошуку організації. Вона знаходиться в сусідній квартирі або через два будинки. Літні сусіди, самотні люди, сім’ї військових, ті, хто переживає складний період, — усі вони часто потребують простих речей, як-от похід у магазин, доставка ліків, супровід до лікаря, допомога з важкими сумками.
Знайти таких людей може бути не так просто, адже більшість із них не просять про допомогу напряму через сором, небажання турбувати або просто звичку мовчати. Уважність тут має велике значення — помітити, запитати, запропонувати першим. Іноді достатньо подивитися навколо і подумати, чи є поруч хтось, кому зараз важко.
Бути інформаційним волонтером
Як оформити статус ВПО? Куди звернутися, якщо немає житла? Де знайти лікаря у новому місті? У складних ситуаціях люди шукають не гроші, а відповіді. Правильно знайдена інформація може бути важливішою за фінансову допомогу.
Інформаційне волонтерство — це вміння знаходити потрібні контакти, перевіряти їх і передавати далі. Комусь потрібен перевірений медичний заклад або номер телефону юриста, іншим — адреса гуманітарного центру або посилання на актуальну програму допомоги. Людина, яка вже пройшла певний досвід, може за п’ять хвилин підказати шлях тому, хто витратив би на пошук кілька днів.
Щоб стати інформаційним волонтером, не потрібно знати все. Потрібно вміти шукати в перевірених джерелах і поширювати тільки достовірну інформацію. Якщо є розуміння якоїсь теми — медицини, юридичних питань, соціальних виплат, евакуації, ці знання вже зараз комусь потрібні.
Почати можна з простого, наприклад, відповісти на запитання в тематичній групі, поділитися корисним контактом або ж просто бути тією людиною, до якої звертаються на вулиці, коли не знають, куди йти.
Брати участь у локальних ініціативах
Є формат допомоги, який дозволяє одночасно змінювати себе і своє місто. Це різні локальні ініціативи, як-от плетіння маскувальних сіток, прибирання занедбаної території, благодійний ярмарок у дворі, висадка дерев у парку — кожна з цих дій не потребує грошей, а лише присутності. Невеликі місцеві ініціативи є прикладом того, як працює принцип малих дій: одна людина прибрала, інша організувала, третя прийшла на ярмарок. У підсумку є результат, якого жоден із них не досяг би наодинці.
Цей формат допомоги корисний також тим, що дає можливість знайомитися з людьми поруч. У великих містах, де сусіди роками не знають один одного, спільна справа за кілька годин суттєво зменшує соціальну дистанцію. Знайти подібні ініціативи можна в місцевих групах у соцмережах, на сторінках міських організацій або просто запитавши в районному чаті.
Допомагати притулкам для тварин
Притулки для тварин — одне з місць, де волонтерської допомоги завжди не вистачає. Під час війни ситуація загострилася, адже багато тварин були покинуті через евакуацію або втрату господарів.
Допомогти можна різними способами. Найпростіше — прийти і погуляти з собаками, поспілкуватися з котами, які потребують уваги та соціалізації. Для цього не потрібні якісь навички, а користь значна — перебування поруч із тваринами покращує їхній стан і полегшує роботу персоналу. Інші варіанти допомоги — прибирання, транспортування тварин до ветеринара, поширення інформації про тих, хто шукає дім. Також, якщо є можливість, можна брати тварин у свій дім на тимчасову перетримку — на кілька тижнів або місяців, доки для них не знайдуться постійні господарі. Це звільняє місце в притулку і дає тваринам кращі умови для відновлення.
Допомога не завжди починається з наявності грошей у гаманці чи на банківській картці. Але вона завжди починається з рішення не залишатися осторонь. У кожного з нас є щось, що можна віддати: кілька годин, фахові знання, одяг чи дитячі речі або просто свою увагу до людини поруч. Це не менш корисно, ніж переказ на картку.