БФ KOLO: технології, креатив і ROI – ІТ-підходи у сучасній благодійності

 Tech-спільнота KOLO — це більше, ніж благодійний фонд. Це платформа, яка об’єднує IT-спільноту для підтримки захисників України. Їхня унікальність — у креативному підході до фандрейзингу, технологічній експертизі та максимально прозорому використанні донатів. За два роки вони зібрали понад 700 мільйонів гривень, які трансформували у життєво важливе спорядження для військових. Фонд виник з ініціативи топменеджерів провідних продуктових IT-компаній і швидко завоював довіру донаторів та партнерів Про те, як об’єднати топових айтівців України для спільної допомоги, створити «підписку на перемогу» та знайти свою нішу середніх фондів, розповідає СЕО KOLO Яр Бірзул.

Як виникло KOLO? Існували окремі компанії, а коли сталося повномасштабне вторгнення — вирішили об’єднатися?

Насправді об’єдналися не компанії, а їх топменеджери. Ще до повномасштабної війни в нас існував закритий чат, куди входили топменеджери таких компаній, як Київстар, ЛУН, Robota.ua. З початком вторгнення кожен долучився до певної діяльності, та ми швидко зрозуміли, що об’єднавши зусилля можемо стати один для одного мультиплікаторами — і це буде саме той випадок, коли 1+1=3. І що маючи фонд, допомагати буде значно простіше. Так виникло КОLО.

На початку команда розширювалася завдяки низовим ініціативам: ми просили про допомогу або приймали тих, хто сам хотів долучитися. Ми не залучали людей спеціально — ініціатива йшла від них.

КОLО з’явилося дуже швидко завдяки тому, що ми досвідчені менеджери. Нам допоміг наш продуктовий та бізнес-досвід, наше вміння запускати проєкти швидко, створювати MVP, помилятися, робити з цього висновки та інтегрувати наступну версію. За рахунок цього ми створювали всі новації та креативні способи фандрейзингу і закупок.

Які інноваційні рішення та ноу-хау ви принесли в некомерційний сектор?

По-перше, це наша «КOLOна» — «підписка на перемогу». У декількох фондів вже були спроби робити підписки, але, на жаль, вони не змогли це продовжити, тому ми стали першим таким фондом. Цінність підписки для людей в тому, що вони можуть не паритись, куди саме і як задонатити — ти просто знаєш, що певна сума в тебе спишеться щомісяця, піде куди треба, і ти не думаєш про це. А для фонду це дало передбачуваність — ми знали, що є певний потік грошей, на який ми можемо розраховувати.

По-друге, «KOLOси». Це теж підписка на перемогу зі щомісячними донатами, але для компаній. Від них ми також маємо стабільний фінансовий потік. Ще ви могли чути про «Святкове KOLO», де одні люди створюють свята, а інші вітають їх донатами в KOLO. Також ми запускали проєкти «KOLO-кава» та «Задонать відпустку».

Звісно, не все, що ми робили, було успішним. Так, на початку 2023-го ми запустили KOLOvatar, коли люди генерували аватарки зі штучного інтелекту за донат. Це було прикольно, але не стало масовим і поступово зійшло нанівець.

Але більшість ініціатив були успішними. Оскільки ми є частиною спільноти, ми достатньо тонко відчуваємо людей та компанії, які нам донатять, їх проблематику та їхні можливості. Наші ініціативи насамперед ґрунтуються на власній експертизі, хоча дослідження ми також проводимо.

У чому ви бачите головну цінність вашого фонду?

Їх декілька, але ключова цінність — це ROI. Ми хочемо, щоб кожна гривня була конвертована в допомогу з максимальною ефективністю. Під максимальною ефективністю маємо на увазі дві речі: якомога більше збережених життів наших захисників і якомога більше «хороших окупантів». Оскільки в нас є підписки, ми можемо цей ROI розраховувати і вагомо підвищувати. Останнім часом ми все більше почали інвестувати в цільові збори на великі запити, де потрібно більше грошей, більше медійного охоплення. Наприклад, ми закрили комплексний збір на 25 мільйонів гривень для «Вовків да Вінчі».

Взагалі, спочатку ми ввозили бронежилети і каски, як і всі інші. Але дуже швидко від цього відійшли – зрозуміли, що значно ефективніше створювати технологічну перевагу на першій лінії фронту. І тому ми як фонд фокусуємося на чотирьох напрямках: оптика, повітря, зв’язок і РЕБ.

Збирати кошти стає дедалі складніше. Як адаптуєтеся до того, що інтерес до донатів поступово знижується?

Так, це факт: сьогодні доводиться витрачати в десять разів більше зусиль для збору коштів. В цілому, на ринку благодійності є дві стратегії. Перша — це викликати у людей почуття провини: от ви такі-сякі, а у нас хлопці на передовій голі та босі. На коротких дистанціях це допомагає, але дуже швидко набридає, бо людям не хочеться відчувати себе винними. Друга стратегія — звеличувати людей, відзначати їхні успіхи, обирати кращих, мотивувати. Це наш шлях. Ми нікого не звинувачуємо. Ми кажемо: ви молодці, і навіть якщо зараз не можете задонатити, зробите це в майбутньому. Тобто наша адаптація полягає в тому, як ми комунікуємо з людьми. Ми ніколи не забуваємо, що фонд існує завдяки донаторам, а не навпаки. Ми віримо, що наша аудиторія – це дорослі свідомі люди, які самі можуть прийняти правильне рішення, і їм не треба капати на мозок.

Яка структура ваших донатів? Хто є найбільшими донаторами?

Ми починали як фонд IT-спільноти. В певний період пробували вийти на більш загальну аудиторію, та зрозуміли, що це не наше. Наше — працювати у своїй спільноті, з певною когортою людей. Тому ми позиціонуємо себе як фонд tech-спільнот. І відповідно нас підтримують айтівці, причому саме продуктові айтівці, не outsource/outstaff.

Щодо структури донатів: за час існування фонду ми зібрали близько 700 мільйонів гривень допомоги. Близько 20% припадає на KOLOси, ще 20% — на KOLOну, а цільові збори, які останнім часом складають найбільшу частку, охоплюють близько 35% усіх надходжень. Вони великі, помітні та працюють як магніт. Нам дуже допомагають медіапартнери: DOU, AIN.ua, Vector, Speka, The Village. А про донаторів — є багато українських продуктових tech-компаній, які підтримують або підтримували нас свого часу.

Чи відчуваєте ви конкуренцію з внутрішніми фундаціями IT-компаній, чи з громадськими організаціями?

Ми вважаємо, що в благодійності немає конкуренції. Ми робимо спільну справу, інші фонди — це наші партнери, колеги, але не конкуренти. Буває, що якісь фонди придивляються до наших підходів, потім впроваджують їх у себе, масштабують. Ми не проти – навпаки, вважаємо, що це круто і корисно для всіх. Ми це вважаємо частиною нашої місії. 

До того ж у нас є певна ніша. Є індивідуальні контриб’ютори, які збирають «на банку». Вони швидкі та гнучкі, але обмежені в можливостях — умовно кажучи, 8 млн грн на 4 борти Shark ти на банку не збереш. Є великі фонди, ефективність яких проявляється через масштаб, але це означає також деяку повільність, їх не можна назвати оперативними. Ми ж — середній фонд, наша мета — допомагати оперативно, але реально важливими штуками, які вплинуть на перебіг бойових дій. Ми зайняли нішу між індивідуальними зборами та великими фондами, щоб взяти краще з обох світів.

Яка структура вашої команди? Це волонтери, чи фонд є окремою корпоративною структурою із чітким розподілом функцій та зарплатою для співробітників?

Перші два роки фонд працював виключно на волонтерських засадах, але люди почали вигорати. Ми зрозуміли, що для стабільної підтримки військових необхідна професійна команда. І тому ми віднедавна почали додавати людей в штат. Наша мета — щоб у фонду було дві частини: ядро і волонтери. Ядро має бути стабільним, це має бути оплачувана робота у людей, щоб вони займалися виключно фондом і його діяльністю.

Хто є вашими постачальниками та підрядниками?

Є два типи підрядників, які виконують замовлення від фонду: закордонні та українські. Якщо раніше ми більше замовляли з-за кордону, то зараз баланс змістився в сторону українських виробників. Тому що в Україні почали виробляти дуже кльові штуки, особливо БПЛА. Ми спрямовуємо зібрані кошти на перевірену в боях техніку, яка демонструє високу ефективність. Але за кордоном ми все одно замовляємо те, що в Україні не виготовляється — тепловізори та інші специфічні прилади.

Як ви обираєте, кому і як допомагати?

Так історично склалося, що ми часто допомагаємо доволі непублічним підрозділам, наприклад, тим, які входять в ГУР або в інші спецпідрозділи, які виконують дуже тендітну роботу, про яку розповідати не можна. Наприклад, вибухи на російських НПЗ, скажімо так, мають стосунок до КОLО. 

По векторам допомоги: ми маємо два стріма. Стрім вхідних заявок — це коли люди заповнюють заявки на нашому сайті та збирають всі документи. Тоді вся допомога яку ми передаємо, повністю офіційна — є офіційний запит від військової частини, потім акт прийома-передачі, постановка на баланс. Інший стрім — це якраз великі збори. З ними ми стараємося обрати ті речі, які вплинуть на більшість українців. Тобто, чим більше ця допомога вплине на наше життя і на життя захисників — тим краще. Це частина нашого позиціонування.

Яка ваша мотивація займатися благодійністю, коли натомість ви могли б далі просто розвиватися в продукті, в професійному сенсі? Адже ваша діяльність відбирає багато часу та енергії.

Як і іншим свідомим українцям, нам зараз важливо, щоб наші захисники відчували плече, на яке вони можуть спиратися. Я думаю, що люди, які прийшли до збройних сил, або займаються фондами, або просто інтенсивно допомагають, мають схожу мотивацію і абсолютно свідомо роблять умовну перерву у своїй кар’єрі, розуміючи, що це дійсно важливий момент. Але наш фонд відрізняється від звичайних: ми не ставимо на паузу наш бізнес, а намагаємося спрямувати наші продуктові і бізнесові підходи на користь благодійності. Це наша ключова перевага. Я навіть не можу сказати, що моя кар’єра в IT-сфері зупинилася. Навпаки, вона дуже інтенсифікувалася, бо нам треба бути супер-креативними і крутитися максимально, допомагаючи збройним силам.

Що ви плануєте робити після перемоги? Фонд можна буде закривати, чи ви продовжите свою діяльність?

Після того, як завершаться активні бойові дії, нашим збройним силам все одно зн
адобиться відновлюватися і ставати сильнішими. Для того, щоб ми в майбутньому могли протистояти значно сильнішому по ресурсах ворогу, нам треба бити в ефективність і перемагати за рахунок технологічної переваги, а не кількості. Це якраз наш профіль — тому мені б хотілось, щоб фонд продовжував свою роботу і допомагав підсилюватися підрозділам і після війни.

Друге, чим би ми хотіли займатися — це допомагати нашим виробникам запускати серійне виробництво військової техніки. Ми вже робили декілька успішних спроб і знаходили кошти на підтримку деяких речей, які зараз закуповує Міноборони. Свого часу ми повірили в людей і допомогли їм перейти з гаражного одиничного виробництва прототипів до хоча б мінімальних серій. Наприклад, це вже всім відома кулеметна турель «ШаБля». Таких кейсів було небагато, і нам, звичайно, хотілося б, щоб їх було більше.

Тож, ми сподіваємося нарощувати інновації. Вважаємо це нашою корпоративною соціальною відповідальністю у майбутньому.