Родина Ханенків: колекціонери та меценати, які зробили мистецтво доступним

Родина Ханенків — одні з найвидатніших меценатів і колекціонерів в історії України, чий внесок у збереження та популяризацію світової культурної спадщини важко переоцінити. Богдан і Варвара Ханенки не лише володіли витонченим смаком, а й глибоко вірили в силу мистецтва як інструмента просвітництва та духовного розвитку.

І Богдан, і Варвара походили із заможних родин із козацьким корінням. Богдан Ханенко народився 1849 року в селі Лотоках на Чернігівщині. Серед представників його роду був Михайло Ханенко, гетьман Правобережної України. Варвара народилася 1852 року в місті Глухові на Сумщині. Вона була старшою донькою в сім’ї українського підприємця, цукрозаводчика, мецената й колекціонера Ніколи Терещенка. У досить молодому віці пара одружилася.

Подружжя Ханенків присвятило своє життя збиранню художніх скарбів і зробило все можливе, щоб ця спадщина стала доступною широкому загалу. Завдяки їхній ініціативі в Києві був створений один із перших в Україні музеїв європейського рівня. Подвижницька діяльність Богдана та Варвари стала взірцем благородного служіння суспільству та культурі й залишила по собі спадок, який надихає й донині.

Пристрасть до мистецтва

Богдан і Варвара Ханенки присвятили своє життя мистецтву, перетворивши колекціонування на справу життя. Їхня спільна пристрасть до збирання предметів мистецтва зародилася ще в молодості та стала основою для створення однієї з найцінніших колекцій світового мистецтва в Україні.

Під час роботи в Петербурзі Богдан Ханенко також займався перепродажем антикваріату з метою додаткового заробітку, однак згодом він серйозно захопився мистецтвом старих майстрів і почав мріяти про власну художню колекцію. Його дружина, Варвара, цікавилася художніми цінностями майже з самого дитинства, оскільки колекціонування було традиційним для її сім’ї: батько, Нікола Терещенко, та дядько Федір були знаними колекціонерами.

Подружжя багато подорожувало країнами Європи, відвідувало музеї, галереї та аукціони, консультувалося з відомими знавцями мистецтва. З часом до їхнього зібрання увійшли твори Рембрандта, Рубенса, Ван Дейка, Джотто, а також археологічні артефакти, ікони, порцеляна, майоліка та інші витвори мистецтва. Загалом колекція Ханенків налічувала понад 400 картин, більше ніж 8 000 гравюр, близько 300 виробів із золота та срібла.

Музей Ханенків

Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків презентує найзначніші в Україні колекції мистецтва Європи, Азії та Давнього світу. Цей культурний об’єкт став втіленням благородної мрії подружжя Ханенків: зробити світове мистецтво доступним для українського суспільства. Музей розташований у самому серці Києва, у колишньому особняку Ханенків на вулиці Терещенківській.

Будівля музею з самого початку задумувалася як приватна картинна галерея. У 1887 році Ханенки збудували в Києві особняк на вулиці Терещенківській (на той час Олексіївська). Цей будинок спочатку став осередком їхньої колекції, а лише згодом перетворився на повноцінний музей. Як і задумувалось подружньою парою, інтер’єри особняка були виконані в стилістиці різних художніх епох: від Ренесансу до готики, що гармонійно поєднувалися з експонатами.

Ще за життя Ханенки мали чіткий намір передати колекцію у власність держави, розуміючи її вагу не лише як особистого надбання, а як національного культурного скарбу. У 1917 році Богдан Ханенко заповів зібрання місту Києву, а в 1918 році Варвара Ханенко передала колекцію, будинок і бібліотеку у власність Української Академії Наук.

Офіційно музей відкрив свої двері для відвідувачів у 1919 році. Колекція, що стала основою експозиції, охоплює твори мистецтва Західної Європи, Близького та Далекого Сходу, античності та середньовіччя. Серед найвідоміших експонатів — полотна італійських, фламандських, французьких і нідерландських майстрів, візантійські ікони, японські гравюри, перська мініатюра та китайська порцеляна.

Попри те, що музей Варвари та Богдана Ханенків серйозно постраждав від рук радянської влади та нацистів, сьогодні він є одним із найцінніших художніх музеїв України, визнаним не лише на національному, а й міжнародному рівні. Його фонди налічують десятки тисяч предметів, багато з яких мають світове значення. Музей активно розвивається, проводить виставки, наукові дослідження, освітні програми — продовжуючи справу, яку понад століття тому розпочало подружжя Ханенків.

Меценатська діяльність

Богдан і Варвара Ханенки були визначними українськими меценатами. Їхня благодійна діяльність охоплювала мистецтво, освіту, науку та соціальну сферу. Як уже згадувалося, внесок подружжя у розвиток української культури та суспільства залишається значущим і сьогодні.

Основні напрями меценатства Богдана та Варвари Ханенків:

• Заснування музеїв і передача колекцій. Саме завдяки зібранню творів мистецтва Ханенків зараз працює однойменний музей у Києві й кожен охочий може ознайомитися з шедеврами світових художників та інших майстрів.
• Підтримка освіти та ремесел. У маєтку в селі Оленівка на Київщині Варвара Ханенко заснувала ткацьку школу та майстерню, де працював відомий художник Василь Кричевський. У Райгородці на Черкащині вона відкрила двокласне училище та агрошколу, де навчали селянських дітей грамоти та агрономії.
• Соціальна допомога та благодійність. Ханенки утримували лікарні для бідних, пологові будинки, сиротинці та вечірні школи для дорослих. У Оленівці Варвара фінансувала будівництво водогону, електростанції та дендропарку з озерами.
• Підтримка науки та археології. Богдан Ханенко на власні кошти провадив археологічні розкопки переважно на території Київщини, а також у Причорномор’ї. За результатами розкопок двічі видавався шеститомний каталог «Старожитності Придніпров’я».
• Збереження та популяризація народного мистецтва. Подружжя збирало та дарувало музеям старовинні українські вишиті сорочки, килими та ікони. Також вони сприяли відродженню традиційного килимарства та ткацтва, організовуючи кустарні майстерні й виставки.

Меценатська діяльність Ханенків стала яскравим прикладом безкорисливої відданості культурі та людям, а їхній внесок і зараз слугує джерелом натхнення для нових поколінь.

Спадщина сьогодні

Сьогодні спадщина подружжя Ханенків втілена в діяльності Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків. Його фонди налічують понад 25 000 предметів мистецтва — від шедеврів живопису Рубенса до унікальних пам’яток античності, що робить музей одним із найповніших зібрань зарубіжного мистецтва в Україні.

В історичному будинку Ханенків працює постійна експозиція красного та ужиткового мистецтва Європи XIV–XVIII століть. Також музей регулярно презентує тимчасові виставки, наприклад фотовиставку «Відвага нації | Courage of a Nation». Заклад культури активно розвиває освітні та інклюзивні програми для родин, студентів, школярів, залучає до роботи волонтерів.

Наукові дослідження залишаються одним із пріоритетів для музею Ханенків: у межах платформи «Дослідження» реалізуються проєкти з історії мистецтва, атрибуції творів та музеології, публікуються каталоги та монографії. Разом з тим колекція поступово цифровізується: відвідувачі можуть здійснити 3D-тур мистецькими залами з будь-якої точки світу.

Після значних втрат за часів Другої світової війни музей продовжує шукати та повертати втрачені експонати: частина розшукуваних раритетів нині перебуває в інших установах і очікує на репатріацію до Києва. Таким чином, спадщина Ханенків сьогодні живе не лише в колекції, а і в динамічних наукових, освітніх і цифрових ініціативах, які роблять світове мистецтво доступним сучасному суспільству.

Цікаві факти про родину Ханенків

Частина життя Богдана та Варвари Ханенків припала на переломні моменти в історії України, тому в ньому було багато і цікавих, і непростих подій. Ось кілька фактів про відоме подружжя:

• Варвара Ханенко (у дівоцтві Терещенко) була онукою відомого благодійника Артемія Терещенка. Він заповів синам, щоб 80% прибутків вони витрачали на потреби громади. Батько та дядько Варвари вибрали гаслом для свого герба вислів «Прагнення до суспільної користі». Тож бажання допомагати іншим передавалося в цій родині з покоління в покоління.
• У 1876 році молодята Богдан і Варвара вирушили в медовий місяць до Італії, де придбали перші раритети. Саме ті твори стали початком унікальної колекції, що пізніше лягла в основу музею.
• У 1919 році більшовицька влада за декретом Раднаркому УСРР націоналізувала маєток і колекцію Ханенків, влаштувавши в їхньому домі державний музей мистецтв. Першим упорядником експозицій став мистецтвознавець і художник Георгій Лукомський. Варварі Ханенко вдалося добитися права й надалі мешкати при музеї лише завдяки підтримці української інтелігенції. До кінця життя вона також очолювала Комітет музею.
• Лише в 1999 році імена засновників були відновлені в офіційній назві музею. Як і заповідав Богдан Іванович, культурний заклад отримав назву «Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків».

Родина Ханенків залишила по собі спадок, який понад століття залишається важливою ланкою між українською та світовою культурою. Їхня здатність поєднати приватне зацікавлення з публічною місією стала взірцем для поціновувачів культури й меценатів наступних поколінь. Сьогодні історія Варвари та Богдана Ханенків нагадує про важливість інвестування в культуру як фундамент національної ідентичності та простір для творчого діалогу.