Покоління Z проти бебі-бумерів: як вік донора визначає його шлях від кліку в додатку до готівки в скриньці

Благодійність в Україні для кожного своя. Одні закривають збори за кілька секунд через банківський застосунок, інші передають гроші знайомим волонтерам або залишають купюри в благодійних скриньках. Хтось підписується на щомісячний платіж, а хтось допомагає тоді, коли особисто бачить потребу.

На поведінку донорів впливають звички, життєвий досвід, рівень цифрової грамотності та спосіб формування довіри. Молодші і старші українці нерідко проходять різний шлях до допомоги тим, хто цього потребує. Дослідження сфери благодійності 2025 року від Zagoriy Foundation і проєкту «Щедрий вівторок» якраз показує, наскільки різний вигляд має цей шлях залежно від віку.

Як вік впливає на спосіб допомоги

Переказ коштів на картку, поповнення банок і миттєві платежі через застосунки перетворилися на звичну частину повсякденного життя для мільйонів людей. Загалом 46% українців, які допомагають фінансово, надають перевагу безготівковим переказам, 25% — готівці, а ще 28% комбінують обидва способи.

Швидкість цифровізації різна для різних вікових груп. Українці віком 18–39 років — абсолютний лідер цифрової благодійності: понад половина з них користується онлайн-переказами, і лише 16% залишаються переважно в «готівковій зоні». Натомість серед людей віком 60+ найпоширенішим способом підтримки залишається готівка: так допомагають 42% представників старшої групи.

Причина не просто у віці. Молодші люди звикли вирішувати більшість повсякденних завдань через смартфон — від покупок до оплати комунальних послуг. Донати природно вбудовуються в цю цифрову екосистему. Побачити збір у соцмережах, натиснути кнопку переказу і за хвилину повернутися до своїх справ — це звична дія для зумерів.

Для старших поколінь допомога часто залишається більш особистою. Передати кошти знайомому волонтеру, підтримати місцеву ініціативу або пожертвувати готівку під час благодійного заходу для багатьох має зрозуміліший і надійніший вигляд.

Чому різні покоління допомагають по-різному

Попри поширений стереотип, різниця між поколіннями проявляється не тільки в технологіях. Не менш цікавою є різниця в мотивації.

Загалом українці найчастіше пояснюють свою участь у благодійності співчуттям і бажанням допомогти — цей мотив назвали 67,5% опитаних, і він залишається головним уже кілька років поспіль. Проте якщо подивитися на різні вікові групи окремо, можна побачити певні відмінності.

Молодші українці частіше говорять про бажання бути частиною спільноти, про вплив особистого досвіду та інформації, яку вони бачать у медіа. Для них благодійність нерідко стає способом долучитися до великої спільної справи, відчути причетність до змін або підтримати тих, із ким вони себе асоціюють.

Старші люди частіше пояснюють допомогу моральними принципами, вірою та внутрішнім обов’язком. Для них благодійність може бути продовженням життєвих цінностей, які формувалися десятиліттями.

Кому вірять донори різного віку

Коли йдеться про благодійність, готовність допомогти майже завжди пов’язана з довірою. Людина повинна бути впевненою, що її внесок справді потрапить туди, де він потрібен. І тут вікові відмінності знову стають помітними.

Молодші українці звертають увагу на прозорість комунікації, відкриті звіти, офіційну реєстрацію організації та зрозумілі механізми використання коштів. Для них важливо мати можливість перевірити інформацію самостійно та побачити конкретні результати роботи.

Старші люди значно частіше покладаються на рекомендації знайомих і власний позитивний досвід взаємодії з благодійними ініціативами. Особисті контакти залишаються для них одним із найсильніших факторів довіри.

Різняться й канали, з яких представники різних поколінь дізнаються про збори:

• молодь — переважно через соцмережі;
• люди середнього віку — через знайомих, громаду чи місцеву адміністрацію;
• старше покоління — здебільшого через особисті контакти, рідше через цифрові платформи.

Фондам, які хочуть охопити аудиторію різного віку, варто комбінувати цифрові та «живі» канали комунікації, а не обмежуватися одним із них.

Вікові відмінності в благодійності не створюють бар’єрів між донорами, навпаки, вони показують, наскільки різноманітною стала культура допомоги в Україні. Одні підтримують збори через кілька кліків у смартфоні, інші обирають особистий контакт і звичні формати участі. І чим більше способів долучитися до благодійності існує, тим більше людей можуть стати її частиною.