Що зробив Андрей Шептицький для України: діяльність великого митрополита

Митрополит Андрей Шептицький (1865–1944) — видатний український церковний і громадський діяч, який очолював Українську греко-католицьку церкву понад чотири десятиліття. Його діяльність охоплювала періоди двох світових воєн і шести політичних режимів: Австро-Угорщини, Західноукраїнської Народної Республіки, Польщі, Радянського Союзу, нацистської Німеччини та знову Радянського Союзу. Шептицький був не лише духовним лідером, а й активним меценатом, просвітником і захисником прав людини, що робить його постать унікальною в історії України.

Внесок митрополита Шептицького в розвиток української національної свідомості, культури та освіти є неоціненним. Він заснував численні навчальні заклади, підтримував молодіжні організації, сприяв розвитку українського мистецтва та науки. Під час Другої світової війни Шептицький організував порятунок близько 150 євреїв, надаючи їм притулок у монастирях і церковних установах. Його діяльність була спрямована на збереження людської гідності та міжнаціональної злагоди в найскладніші часи.

У цій статті докладно розглянемо життєвий шлях митрополита Андрея Шептицького, його церковну, освітню, культурну та благодійну діяльність, а також вплив на формування національної свідомості українського народу.

Коротка біографія

Андрей Шептицький (у хрещенні Роман Марія Александр Шептицький) народився 29 липня 1865 року в селі Прилбичі Яворівського повіту на Львівщині в аристократичній родині. Його батько, граф Іван Кантій Шептицький, був польським шляхтичем, а мати, Софія Фредро, належала до одного з найвизначніших польських родів. Попри польськомовне середовище, Роман Шептицький з юності виявляв інтерес до української мови та культури.

Початкову освіту Роман здобув удома, далі навчався в гімназії у Кракові, в університетах Вроцлава, Мюнхена та Відня, де вивчав право, філософію і теологію. У 1888 році вступив до Добромильського монастиря отців Василіян, прийнявши чернече ім’я Андрей. У 1892 році був висвячений на священника.

2 лютого 1899 року імператор Франц Йосиф I номінував його на Станіславського єпископа, а вже 17 грудня 1900 року — на митрополита Галицького та архієпископа Львівського. На цій посаді Шептицький залишався до кінця свого життя.

Під час Першої світової війни через підтримку Габсбурзької монархії був заарештований російськими військами та засланий до Росії, де перебував до 1917 року. Після повернення до Львова активно підтримував створення Західноукраїнської Народної Республіки та був депутатом Віденського парламенту і Галицького сейму.

Помер митрополит Андрей Шептицький 1 листопада 1944 року у Львові. Похований у підземеллі собору Святого Юра.

Церковна діяльність

Митрополит Андрей Шептицький був визначним церковним лідером. Його церковна діяльність відзначалася глибокими реформами, екуменічними ініціативами та активною підтримкою духовного та національного відродження українського народу.

Однією з ключових реформ митрополита було впровадження живої української мови у богослужіння, що сприяло наближенню Церкви до вірян та зміцненню національної ідентичності. Він також ініціював відновлення східного монашого життя, заснувавши у 1901 році монастир Студійського Уставу, який очолив його брат Климентій Шептицький.

У період між Першою та Другою світовими війнами Шептицький активно розбудовував церковну інфраструктуру. У 1928 році він заснував Львівську греко-католицьку богословську академію, яка стала осередком богословської науки та підготовки духовенства. Також він ініціював створення Богословського наукового товариства та Українського католицького інституту церковного з’єднання ім. Йосифа-Веніаміна Рутського.

Митрополит Андрей був активним учасником екуменічного руху. Він підтримував контакти з представниками інших християнських конфесій, зокрема з російським філософом Володимиром Соловйовим і бельгійським кардиналом Дезіре Жозефом Мерсьє. У 1917 році Шептицький організував у Петрограді Синод Російської Католицької Церкви та призначив отця Леоніда Федорова екзархом для католиків візантійського обряду в Росії.

Під час Другої світової війни митрополит виступав проти нацистської ідеології та рішуче засуджував переслідування євреїв. У своєму пастирському посланні «Не убий!» (1942) він закликав до захисту людського життя та гідності. За його згоди євреям надавали притулок у монастирях.

Завдяки багатогранній церковній діяльності митрополита Андрея Шептицького Українська греко-католицька церква зміцнила свої позиції, стала важливим чинником національного відродження та зберегла духовні цінності українського народу в складні історичні часи.

Освітня та культурна діяльність

Митрополит Андрей Шептицький відіграв ключову роль і в розвитку освіти та культури в Україні, сприяючи формуванню національної свідомості та збереженню культурної спадщини.

У 1905 році він заснував Церковний музей у Львові, який згодом став Національним музеєм ім. Андрея Шептицького. Митрополит особисто передав музею близько 10 000 експонатів зі своєї колекції та фінансував придбання понад 15 000 предметів, зокрема унікальних ікон і рукописів. Завдяки його підтримці музей став одним із провідних культурних центрів Європи.

Шептицький активно підтримував українських митців, надаючи стипендії для навчання за кордоном. Серед його підопічних були такі відомі художники, як Олекса Новаківський, Модест Сосенко та Михайло Бойчук. Він також сприяв створенню першої української художньої школи в Галичині, яку очолив Новаківський.

У сфері освіти митрополит ініціював відкриття українських шкіл, зокрема в Станиславові у 1902 році. У 1910 році на засіданні Палати лордів у Відні він наполягав на створенні українського університету у Львові, що стало реальністю у 1916 році.

Шептицький також підтримував численні громадські організації, такі як «Просвіта», «Рідна школа» та «Сільський господар», сприяючи розвитку освіти та культури серед широких верств населення. Його внесок у збереження та розвиток української культури є неоціненним, а його діяльність стала фундаментом для подальшого культурного відродження України.

Меценатство та благодійність

Андрей Шептицький усвідомлював важливість практичної підтримки суспільства та активно діяв за межами церковної сфери. Він сприймав благодійність і меценатство як невід’ємну частину своєї місії, спрямованої на служіння людям. Через конкретні ініціативи митрополит прагнув полегшити повсякденне життя потребуючих, сприяти довгостроковому розвитку української громади в різних її вимірах.

Основні благодійні та меценатські ініціативи Андрея Шептицького:

• Допомога сиротам і вдовам. У 1917 році митрополит заснував Товариство «Захист ім. Митрополита Шептицького для сиріт у Львові», яке опікувалося дітьми, що втратили батьків під час війни, забезпечуючи їх житлом, освітою та вихованням. Також він домігся від австрійського уряду допомоги для вдів священиків.
• Медичні заклади. Шептицький ініціював створення «Народної лічниці» у Львові — безкоштовної лікарні для всіх потребуючих незалежно від національності чи віросповідання. Він виділив земельну ділянку та фінансував будівництво сучасного медичного комплексу.
• Освітні проєкти. Митрополит фінансово підтримував відкриття середніх шкіл, надавав матеріальну допомогу приватним навчальним закладам імені М. Шашкевича, Б. Грінченка, Князя Данила, а також спонсорував приватне народне семикласне шкільництво.
• Підтримка мистецтва. Шептицький надавав стипендії молодим українським митцям для навчання у провідних європейських навчальних закладах. Він також придбав будівлю для художньої школи Новаківського у Львові.
• Культурні об’єкти. У 1905 році митрополит заснував Український національний музей у Львові, пожертвувавши йому тисячі експонатів зі своєї колекції. Також він підтримував діяльність Українського народного музею «Гуцульщина» в Коломиї та заснував єпархіальну бібліотеку в Івано-Франківську, передавши для неї 4 000 книг зі своєї особистої бібліотеки.
• Фінансові установи. Шептицький був ініціатором створення Земельного банку у Львові (1910) та очолював банк «Дністер», який став головним фінансовим центром українського руху. Ці установи надавали фінансову підтримку селянам і сприяли розвитку української економіки.
• Екологічні ініціативи. Митрополит сприяв створенню природних заповідників, зокрема кедрових лісів на горі Яйко біля Підлютого та степової рослинності біля Чортової Гори на Рогатинщині, що стали одними з перших природних заповідників на заході України.

Завдяки цим ініціативам митрополит Андрей Шептицький не лише зміцнив духовне життя українського народу, а й зробив вагомий внесок у розвиток його соціальної, культурної та економічної сфери. Його меценатська та благодійна діяльність стала прикладом служіння ближньому та любові до свого народу.

Вплив на національну свідомість

Андрей Шептицький відіграв важливу роль у формуванні української національної свідомості, поєднуючи духовне лідерство з глибоким розумінням соціальних, культурних і політичних процесів. Його діяльність виходила за межі церковної сфери, спрямовуючись на створення основ для самобутньої української ідентичності.

Шептицький вважав, що національна свідомість повинна ґрунтуватися на християнських цінностях, які є фундаментом для розвитку мови, культури та традицій. Він підкреслював, що без християнської віри неможливе повноцінне формування української державності та національної ідентичності. Його концепція «християнського патріотизму» закликала до любові до свого народу та готовності служити йому, не протиставляючи це повазі до інших націй і культур.

У своїх посланнях митрополит звертався до молоді, закликаючи думати й про сьогодення, і про майбутнє поколінь. Він наголошував на важливості освіти та морального виховання як засобів зміцнення національної свідомості. Шептицький вважав, що лише освічена нація може бути по-справжньому вільною, а знання є формою національної безпеки.

Митрополит також активно сприяв розвитку української культури та мистецтва, підтримуючи художників, письменників і науковців. Він розумів, що культура є потужним інструментом формування національної ідентичності та самосвідомості. Його підтримка культурних ініціатив сприяла збереженню та популяризації української спадщини.

Цікаві факти про Андрея Шептицького

Життєвий шлях митрополита Шептицького вирізнявся не лише служінням Церкві, а й широким колом інтересів і вчинків, які відкривають його як глибоко різносторонню особистість, щиро віддану добру свого народу.

Ось кілька цікавих фактів про Андрея Шептицького:

• Шептицький володів щонайменше десятьма мовами, зокрема українською, польською, німецькою, французькою, латинською, грецькою та івритом. Це дозволяло йому ефективно спілкуватися з різними спільнотами та вести листування з міжнародними діячами.
• Митрополит збирав стародруки та рідкісні книги, зокрема інкунабули, які стали основою для створення багатої бібліотеки та музейної колекції. Для своїх пергаментних скарбів він навіть замовляв книжкові полиці з Італії.
• Андрей Шептицький вкладав кошти в розвиток нафтової галузі в Галичині, розуміючи її стратегічне значення для економіки регіону.
• Митрополит свідомо відмовлявся від споживання солодкого. За словами його матері, син ще з дитинства намагався приборкати себе та не їв при столі солодких страв.
• Владика особисто вивчав різьбярство та землеробство, вважаючи важливим розуміння традиційних ремесел і сільського господарства для духовного лідера.
• Митрополит Андрей Шептицький вів перемовини з Голівудом про створення художнього фільму про Голодомор. Він був одним із перших, хто не побоявся говорити про Голодомор 1932–33 років на весь світ.
• На похорон Митрополита Андрея прийшли тисячі людей. Львів на той час уже був окупований радянською владою, однак і це не завадило українцям попрощатись із владикою.

Митрополит Андрей Шептицький залишив глибокий слід в історії України як духовний провідник і діяч, що невтомно працював задля блага суспільства. Його ідеї та вчинки, спрямовані на підтримку культури, освіти та національного самовизначення, й досі надихають українців плекати свою духовну та культурну спадщину.