Скільки українці донатять: реальна статистика пожертв

Уже пішов п’ятий рік із початку повномасштабного вторгнення, коли благодійність в Україні отримала помітний поштовх для розвитку. Нині українці продовжують донатити, хоча модель допомоги зазнала помітних змін. Раніше люди більше допомагали, керуючись власними емоціями, зараз донатори перераховують кошти вибірковіше та обережніше, а суми стали скромнішими.

Щоб зрозуміти, що відбувається зі сферою благодійності в Україні зараз, потрібно враховувати не тільки суми донатів, а й аналізувати інші показники: як часто українці донатять, скільки людей це робить, як змінилася їхня поведінка. У цій статті розкриємо докладніше дані дослідження від Zagoriy Foundation у 2025 році, які показують реальну статистику пожертв.

Скільки українців донатять сьогодні

У 2025 році 62% українців повідомили, що протягом останнього року долучалися до благодійності або волонтерства. Це означає, що допомога залишається поширеною практикою і досі охоплює більшість населення. Однак цей показник помітно знизився, якщо порівняти його з попередніми роками. У 2023–2024 роках рівень участі оцінювався на рівні близько 80–85%, що відображало період максимальної мобілізації суспільства.

Те, що кількість донорів у 2025 році зменшилась, не означає, що українці відмовляються від благодійності. Тут, скоріше, йде мова про поступове повернення до більш реалістичної моделі участі. Це підтверджує і сприйняття самих українців. Лише 8% вважають, що «майже всі» в їхньому оточенні допомагають, тоді як більше половини респондентів оцінюють рівень залученості як помірний. Благодійність більше не сприймається як тотальна норма для всіх, але залишається звичною поведінкою для значної частини суспільства.

Які суми донатять: середній чек і реальні цифри

Попри залученість українців до благодійності, суми донатів залишаються відносно невеликими. Дослідження показує, що більшість пожертв — це регулярні невеликі внески, а не значні одноразові суми.

Так, понад половина українців (55%) донатять до 500 грн за один раз, ще близько чверті — у діапазоні 500–1000 грн. Великі донати трапляються значно рідше: лише близько 12% респондентів переказують більше ніж 1000 грн за раз.

Медіанний розмір одного донату становить приблизно 240 грн, а середня сума пожертв на місяць — близько 480 грн. Для порівняння, у 2024 році цей показник сягав приблизно 840 грн, тобто за рік він суттєво знизився.

Ці дані вказують на важливу тенденцію, що благодійність в Україні залишається масовою, однак стає «скромнішою» за сумами. Українці не припиняють допомагати, але продовжують це робити з урахуванням власних фінансових можливостей. Основний обсяг пожертв якраз і формується завдяки численним невеликим внескам від широкого кола людей.

Як часто українці донатять

Щоб зрозуміти реальну поведінку українців, що стосується благодійності, слід врахувати й такий показник, як частота донатів. За даними дослідження, більшість українців допомагають хоча б кілька разів на рік, а для значної частини це вже стала звичка, яку вдалось інтегрувати в повсякденне життя. Інтенсивність участі різниться: хтось робить регулярні внески, хтось донатить епізодично у відповідь на конкретні збори.

Основний розподіл, як часто українці донатять, має наступний вигляд:

• 39,7% донатять не рідше одного разу на місяць;
• 31,5% — щонайменше раз на квартал;
• 12,4% — не рідше ніж раз на рік;
• 11,8% — щотижня;
• 2,4% — перераховують кошти щодня.

Також показово, що значна частина донаторів робили внески нещодавно: 19% — протягом останнього тижня, ще 39% — протягом місяця. Українці вже звикли допомагати регулярно, хоч і роблять це не так інтенсивно, як у перші роки повномасштабної війни.

Як змінилася поведінка донаторів

Разом зі зміною частоти та сум донатів трансформується і модель благодійності. Раніше допомога часто була реакцією на емоційні події: масовані обстріли, збори «на термінові потреби», вірусні дописи в соціальних мережах. У 2025 році українці менше керувались емоціями і більше ухвалювали зважені рішення.

Попри вищесказане, спонтанні донати повністю не зникли. Близько 45% респондентів зазначають, що допомагають саме так — під впливом конкретних ситуацій або запитів. З іншого боку, 25% опитуваних практикують регулярні платежі, наприклад щомісяця або після отримання зарплати. Ще майже 29% поєднують обидва підходи.

Змінились також способи перерахування коштів на благодійність. Безготівкові перекази остаточно стали основним каналом: 46% українців допомагають онлайн — через картки, рахунки або «банки». Ще 25% передають гроші готівкою, а 28% респондентів комбінують різні способи.

Ключову роль у залученні до донатів відіграють як платформи, так і джерела довіри. Найчастіше українці дізнаються про збори через друзів, знайомих і соцмережі. Так формується горизонтальна модель благодійності: люди ухвалюють рішення про допомогу на основі рекомендацій чи особистих зв’язків.

Чому суми донатів і активність знижуються

Останнім часом поширюється помилкова думка, що українці втрачають готовність допомагати, оскільки знижуються суми донатів і падає рівень участі в благодійних ініціативах. Однак дослідження це спростовує. Воно показує, що мотивація допомагати зберігається в більшості українців, проте її обмежують деякі зовнішні чинники, зокрема фінансові можливості та рівень довіри до фондів і волонтерів.

Найчастіше респонденти називають цілком прагматичні причини. Умови тривалої війни, економічний тиск і особисті втрати змушують людей обережніше розподіляти власні ресурси. Паралельно накопичується емоційне виснаження, яке впливає на регулярність допомоги.

Ключові бар’єри, які стримують людей від надання благодійної допомоги:

• 59,3% — власна фінансова нестабільність;
• 52% — недовіра до благодійних фондів або волонтерів;
• 32,6 — відсутність повної звітності;
• 25% — втома від постійних зборів і прохань допомогти;
• 19,6% — менша зарплата, ніж у тих, кому збирають на допомогу;
• 12,6% — відчуття, що вже зробили достатньо.

За останні роки суттєво посилився фактор довіри. Люди хочуть бачити конкретний результат своїх донатів, прозору звітність і зрозуміле використання коштів. Без цього навіть ті українці, які готові допомагати, можуть відкладати або зменшувати свої внески.

Висновок

Благодійність в Україні не зникає, а змінюється разом із українцями та умовами, в яких вони живуть. Менші суми, обережніші рішення, вибірковість у підтримці — усе це говорить про адаптацію до довготривалої реальності, але аж ніяк не про втрату готовності допомагати.

Сьогодні донати — це про ресурс, емоції, довіру та внутрішній баланс. Люди продовжують донатити, проте також ставлять собі запитання: кому саме, навіщо і який результат це дасть.

Скоріш за все, у найближчі роки благодійність і далі рухатиметься у бік системності та усвідомленості. І ключовим чинником тут стане не стільки кількість донатів, скільки здатність зберегти довіру та зробити допомогу зрозумілою для тих, хто її надає.