EAUF: енергетична незалежність, яка починається в громадах

Благодійний фонд Energy Act for Ukraine Foundation (EAUF) з’явився у 2022 році як відповідь на енергетичну кризу, спричинену повномасштабним вторгненням. Організація працює над тим, щоб критична та соціальна інфраструктура не зупиняла роботу навіть під час перебоїв електроживлення. Для цього команда встановлює гібридні сонячні станції в лікарнях, школах, водоканалах на прифронтових і деокупованих територіях. Станом на сьогодні вони збудували 36 об’єктів в 11 регіонах країни й продовжують рух.

Діяльність фонду не обмежується інфраструктурними рішеннями. Команда прагне наблизити технології зеленої енергетики до людей і зробити їх більш зрозумілими, тож реалізує й просвітницьку місію. Благодійна організація популяризує культуру використання відновлюваної енергії, працює з дітьми, молоддю та жінками й заохочує обирати професії в цій сфері, аби в майбутньому сформувати професійну спільноту.

В інтерв’ю говоримо із засновницею та директоркою фонду Ульяною Оніщук про те, як партнерства допомагають розвивати їхні проєкти й масштабувати енергетичні рішення в Україні.

Якою є екосистема ваших партнерств? Хто до неї належить? 

– Партнерами ми називаємо наших донорів, підрядників, місцеве самоврядування, колег і друзів. Ділимо їх на міжнародних та українських. Більшість наших донорів є іноземними: ми з самого початку не намагались збирати кошти на нашу діяльність від українців, адже в пріоритеті підтримка ЗСУ. Наша екосистема охоплює різні за профілем міжнародні компанії, які мають великі цілі у своїх КСВ-політиках та яких об’єднує бажання допомагати Україні й реалізовувати проєкти сталого розвитку. Частина цих бізнесів прямо пов’язана з нашою діяльністю: працюють у відновлюваній енергетиці або є технологічними підприємствами. 

Друга група партнерів на міжнародній арені – це державні агентства з економічного та енергетичного розвитку, які створюють програми, спрямовані на допомогу Україні (наприклад, GIZ). Йдеться про інституціоналізованого стабільного донора, який видає гранти. Сюди також належать благодійні та громадські організації. 

Третя категорія – це філантропи, які бажають фінансово долучитися до наших проєктів. У нашій системі немає публічних фандрейзингових програм, де б ми збирали по долару на нашу сонячну станцію: для нас це не дуже ефективний спосіб збору коштів, адже на запуск однієї системи треба близько 100 тисяч євро (залежно від обʼєкта та його потреб, звісно). 

Чи співпрацюєте з українськими компаніями як з донорами? 

– Наразі в нас було мало випадків роботи з українськими бізнесами. У 2022 році ми робили спільний фандрейзинг із Ювелірним домом ZARINA, а ще працювали з представництвами міжнародних компаній в Україні: Lactalis, GARNIER. Ми шукаємо бізнеси, які готові реалізовувати ESG-проєкти, але конкуренція запитів про допомогу дуже висока, бо зараз є багато потреб у різних секторах. Крім цього, зелена енергетика потребує інформування та адвокації, щоб пояснити людям і бізнесам, чому варто вкладати великі суми в такі проєкти. Тому на ринку України для нас йдеться радше про партнерство для реалізації проєктів, а не фінансування. Основна наша співпраця відбувається з органами місцевого самоврядування, агенціями регіонального розвитку,  профільними міністерствами. Вони допомагають знаходити об’єкти, яким зараз найбільше потрібна наша допомога, а також якісно реалізовувати проєкти.

Розкажіть, як ви почали працювати та чи простежуєте свій вплив на розвиток програм у сфері енергетики? 

– Ми заснували фонд у квітні 2022 року й одразу почали робити сонячні проєкти. Централізована система електропостачання тоді ще не зазнала руйнувань, але наш акцент одразу був на відбудові зі сталим підходом, а не на тому, що ми – альтернатива мережі. Перший об’єкт побудували в жовтні 2022 року в Ірпені. Станція в ліцеї з символічною назвою «Мрія» була флагманським проєктом, а її відкриття співпало з першою атакою на енергетичну систему України. І це дуже різко привернуло увагу до того, що треба будувати сонячні станції, ставити стореджі (ред. – системи накопичення енергії), а в нас вже був реалізований об’єкт з міжнародним партнером – Німецькою Сонячною Асоціацією. Для закордонних донорів ми стали показником, що в Україні є громадські організації, здатні робити такі проєкти. Тоді навіть Президентка Єврокомісії Урсула ван дер Ляєн під час виступу на Ukraine Recovery Conference згадала про Energy Act For Ukraine Foundation та високо оцінила роботу фонду в облаштуванні школи в Ірпені сонячними системами. Вона зауважила, що цей заклад освіти стала прикладом перетворення України.

Думаю, що наша діяльність посприяла створенню програм і грантів. Також після нас ще кілька організацій почали будувати сонячні станції: це стало показником, що альтернатива є. 

А як зародилася співпраця з державними інституціями? 

– Коли почалися масові блекаути, стало зрозуміло, що потрібно будувати об’єкти відновлюваної енергетики, у першу чергу для лікарень, водоканалів і шкіл. Нас тоді дуже підтримували профільні міністерства: це було феноменальне партнерство, дуже високої якості та швидкості. Тоді почали приходити донори й з’являлося фінансування, а вже наприкінці 2023 року ми з різними громадськими організаціями робили спільний проєкт на 16, а потім 18 гібридних станцій. Зараз такі проєкти реалізовують на національному рівні: тільки уряд розгортає проєкт, де 500 СЕС  (ред. сонячні електростанції) встановлюють на лікарнях. Для цього, до речі, за основу беруть наші відпрацьовані рішення.

Повернусь до співпраці з міжнародними донорами. Як думаєте, вони просто хочуть надати підтримку чи мають ще якісь свої бізнес-інтереси?

– Деякі іноземні компанії донатять повністю анонімно, бо для них це не PR, а можливість реально допомогти. Один із наших основних партнерів і зараз так поводиться. Є також і ті, які цікавляться ринком України. Вони бачать потенціал і готуються заходити: шукають партнерів й інформацію, займаються девелопментом. Для них громадські організації є точкою входу для тестування технологій. Такі компанії напряму пропонують нам продаж свого обладнання, тобто це вже не зовсім благодійна допомога. Ми наразі відмовляємося від таких співпраць, бо це погіршує якість проєкту. Нам підходить формат, коли ми отримуємо фінансування й самі обираємо обладнання, яке найкраще підійде для конкретного об’єкта, а не намагаємось придумати, як нам використати подароване. Наша мета все-таки знаходити партнерів, які готові підтримувати фінансово. 

Загалом, для компаній з енергетичної сфери співпраця з нами – це найлегший спосіб встановити контакт з українською стороною, познайомитись з громадами, зрозуміти потреби, випробувати свої технології. Зараз у нас буде проєкт, де тестуватимемо застосування штучного інтелекту разом із розробником, який хоче продавати цю технологію в Україні. І це вже такий консорціум – благодійна допомога плюс інноваційні рішення.

Розкажіть, як вам вдається створювати ці проєкти? Кількість об’єктів зростає, тож, очевидно, має бути якась команда фахівців, які це курують. Як ви для себе побудували експертне ядро? 

– Ми пройшли вже довгий шлях проб і помилок, але й досі продовжуємо будувати це фахове середовище. Фактично у нас є технічні експерти та проєктні менеджери, які постійно працюють над проєктами. Але ми не маємо людей, які безпосередньо монтують сонячні станції, тож ми шукаємо підрядників через тендери. Тобто команда фонду шукає об’єкти під будівництво СЕС, верифікує їх, формує технічне завдання, а монтажні роботи, експертизи, технагляди й інші процеси виконують підрядні організації. Буває, що донори пропонують нам свої бригади, але зазвичай ми відмовляємося. 

Який у вас досвід взаємодії з громадами? Чи зацікавлений місцевий бізнес у роботі з вами?  

– Громади – наш основний партнер і бенефіціар. І в фонді є окремі люди, які розвивають зв’язки з органами місцевого самоврядування. Дуже важливо, щоб громади знали про те, що ми є, і до нас можна звернутися. Подати заявку на будівництво сонячної станції в школах, у лікарнях, у водоканалах можна онлайн через сайт. Запитів дуже багато, але ми не можемо опрацювати всі: за рік реально побудувати 20-30 об’єктів. Із локальним бізнесом раніше не мали взаємодії, але цьогоріч буде такий формат: уже ведемо перемовини з кількома соціально відповідальними компаніями, які хочуть реалізувати у своїх громадах проєкти з нами. Вони готові фінансувати, ділитися експертизою й докладати зусиль, щоб допомогти реалізувати об’єкти якомога швидше. Це новий вид партнерств, який у нас з’являється зараз, і я дуже хочу побачити результат таких співпраць.  

Які громади можуть до вас звернутися?

– У нас є кілька об’єктів у Центральній Україні, але пріоритетом є прифронтові та деокуповані території. Намагаємося не будувати ближче, ніж 60 кілометрів до лінії фронту: по-перше, це ризик для команди, по-друге – для таких громад можна знайти інше енергетичне рішення. Наприклад, будувати не стаціонарну сонячну станцію, а мобільну. 

На що звертаєте увагу при відборі об’єктів?

– Якщо говорити про школи, то там має навчатися мінімум 400-500 учнів й обов’язково має бути укриття. Але цей первинний скринінг – дуже поверхневий, і після детального технічного аналізу в другий етап може пройти тільки 2 об’єкти з 10. Наприклад, дуже часто є проблеми з дахами: спершу треба ремонтувати або замінювати покрівлю, а вже тоді можна будувати сонячні станції. Якщо ж говорити про лікарні, то ми орієнтуємося на ті, які мають більше значення: СЕС ставимо виключно для хірургії, інтенсивної терапії, пологового й неонатологічного відділень. Деякі медзаклади також не проходять технічну оцінку. Загалом усе це детально описано в нас на сайті, а ще ми надсилаємо всім заявникам великий опитувальник, обов’язковий до заповнення. Більше відповідей – більше шансів почути «так». 

Є ще якісь вимоги, що впливають на рішення про будівництво станції в певній громаді?

– У нас є вимога до співфінансування. Йдеться про невеликі суми в кошторисі проєкту, наприклад, щоб покрити технічний нагляд. Це потрібно більше для того, щоб люди з громади відчували свою залученість до проєкту й більшу відповідальність за об’єкт, який побудуємо. 

А чи впливає на ваше рішення репутація голів громад чи керівників установ, з якими ви потенційно можете співпрацювати?

– Для нас дуже важливо, щоб керівники громад були ініціативними, відкритими та готовими до співпраці. Якщо всі ці три фактори наявні – це потенційний партнер і, у більшості випадків, в таких людей дуже хороша репутація. Це стосується й керівників підприємств і закладів, що є комунальною власністю громад, де ми безпосередньо будуємо СЕС.

 Ми розуміємо, що голови громад чи обласних рад є політиками. Тож рідко, але буває, що довкола того чи іншого очільника органу місцевого самоврядування наявні якісь локальні скандали чи негативні історії. Втім, якщо такий керівник розвиває громаду чи регіон, має стратегію, готовий до організаційного сприяння – ми будемо працювати.

 Слід акцентувати, що, у першу чергу, ми допомагаємо  отримувати життєво важливі послуги не очільникам органів місцевого самоврядування, а жителям громад. 

Що відбувається після того, коли ви побудували й запустили станцію? Ви їх обслуговуєте? 

– Відповідальність за обслуговування таких станцій ми покладаємо на громаду. Паралельно з будівництвом об’єкта ми пояснюємо бенефіціарам, як працювати з системою, як передбачити на це кошти в бюджеті. Ба більше, на кожному обʼєкті ми обовʼязково проводимо навчання для всіх залучених та відповідальних осіб, аби станція і робота з нею не приносили громаді сюрпризи. Вони можуть знайти відповідальних осіб у громаді або ж найняти підрядника, але постійний нагляд мусить бути. Станції потребують регулярного моніторингу й певних дій, щоб працювати справно, інакше є ризик, що система або вимкнеться, або не запуститься, або акумулятор повністю розрядиться. Тому ми паралельно працюємо над розвитком знань, експертності, навичок людей, які будуть відповідати за обслуговування. Наш супровід триває рік чи два, але надалі громади самостійні. 

А що ви показуєте своїм донорам у звітах, окрім цифр? 

– Ми ділимось історією людей і тим, як сонячні електростанції допомагають змінювати життя громади. Говоримо про економічний, соціальний та екологічний вплив. От, наприклад, є історія про те, як раділи діти у Бобрицькому ліцеї на Київщині, коли за кілька хвилин після вимкнення світла запрацювала сонячна електростанція. Учні саме були в укритті. Вчителька розповідала, як вони тішилися, плескали в долоні. І ось це знання, що світло буде, бо є станція, дозволяє почуватися захищеними. Також важливо, що діти в принципі можуть бути в школі: вчитися й спілкуватися. Або ще є кейс, коли лікарі в Миколаївській області навіть не помітили, що був двогодинний блекаут. Перемикання на енергію зі станції відбулося швидко, й це не вплинуло на роботу медзакладу, а дізналися ми про цю ситуацію під час моніторингу. Це дуже важливий момент: люди не хвилюються й продовжують працювати, а в той самий час системи тихо на фоні роблять свою роботу. Такі історії ми й намагаємося показувати.