Імпульс для Луцька: як «Алгоритм дій» будує екосистему партнерств, щоб змінити місто

«Алгоритм дій» – платформа, що об’єднує бізнес, технологічну і креативну спільноту Луцька та реалізує проєкти, мета яких – через розвиток громади підсвітити рідне місто на карті України, а країну – на мапі світу.  Творці організації переконані: для ефективних змін потрібно об’єднуватися, тож формування партнерств є одним із ключових аспектів їхньої діяльності. 

Завдяки роботі платформи у Луцьку з’являються простори для співпраці фахівців з різних індустрій, зростають громадські організації та ініціативи, розвивається локальний бізнес. Усе це в комплексі сприяє інвестиційній привабливості громади та допомагає здобути репутацію світового креативного центру.

Ми поспілкувалися з керівницею платформи «Алгоритм дій» Еллою Яцутою та очільницею креативного хабу «Або Або» Тетяною Зубрик про те, як розвивається їхня організація. Також дослідили питання побудови екосистеми партнерств, нюанси співпраць і те, без чого вони не можуть відбутися. Про все детально читайте у нашій розмові нижче. 

Чому «Алгоритм дій» – це саме платформа? Що ви вкладаєте у цей формат?

Елла:

– Коли ми роздумували про те, як будемо позиціювати «Алгоритм дій», то відійшли від публічного використання юридичної форми «громадська організація». Натомість обрали «платформа», оскільки об’єднуємо довколо себе представників різних секторів. Усіх, хто задіяний у наших проєктах, ми вважаємо частиною своєї спільноти. Також використовуємо термін «екосистема», до якої належать і партнерські організації: коли ми бачимо, що є проєкт, інвестиції чи щось інше, що може підсилити їх – обов’язково передаємо інформацію і сприяємо, щоб взаємодія відбулася.

Наша робота базується на спільних цінностях, на любові до міста і бажанні, аби в цьому місті були проактивні люди. Ми хочемо, щоб Луцьк було видно і на карті України, і на карті Європи, як мінімум. 

У чому полягає особливість вашої організації?

Тетяна:

– Основна місія «Алгоритму дій» – давати імпульс. Це може бути по-різному: проконсультувати, надати приміщення для проведення заходу, профінансувати. Тобто ми даємо імпульс, а спільноти далі самі розвиваються. Ще одна особливість нашої платформи полягає в тому, що її заснували 23 лютого 2022 року п’ятеро локальних бізнесменів із різних сфер, які мріють, щоб місто розвивалося. Це самодостатні підприємці, які розуміли, що для ефективних і якісних змін треба об’єднатися. 

Для чого вам партнерства і як ви їх будуєте?

Елла:

– Партнерство – основа нашої діяльності. Ми навіть жартуємо, що це така релігія. Для нас важливо будувати довірливі стосунки, в яких є розуміння, що всі окремо дуже класні, але спільно ми можемо зробити щось абсолютно відмінне, більш ефективне, від того, що змогли б поодинці. Усі наші проєкти передбачають взаємодію двох і більше партнерів. У більшості випадків ми ще на етапі ідеї думаємо про те, з ким співпрацювати, аби проєкт вдався максимально ефективним. Будуємо партнерства на локальному, національному та міжнародному рівнях. 

Тетяна:

– У нас є стала команда, де кожен має певну експертизу, але є теми, де ми потребуємо допомоги інших фахівців. І тоді ми рухаємося так: не «роздуваємо» свій штат, а йдемо до організацій, які працюють у необхідній нам сфері, і створюємо з ними партнерський проєкт. Вважаємо, що так вдається отримати набагато швидше кращий результат.

Проєкти, які ви реалізуєте – це ваші ініціативи чи за зовнішнім запитом?

Елла: 

– Є ті, які запускає «Алгоритм дій»: ми бачимо запит аудиторії, формуємо концепцію і починаємо долучати партнерів, щоб втілити ідею в нашому або ж іншому місті. Також є проєкти за зовнішнім запитом, коли звертаються люди, які спіймали з нами спільну хвилю настрою, цінностей, результативності та темпу. Останнє – дуже важливо, адже не всі можуть рухатися так швидко. 

Також буває, що в наше поле зору потрапляють організації, спільноти або окремі люди, які мають цікаві ідеї, але ще не сформували чіткого бачення своєї діяльності. І якщо ми бачимо їхній потенціал, то з великою ймовірністю будемо допомагати їм прокладати свій шлях. 

На що ви дивитесь, коли перед вами нова організація, яка пропонує вам щось створювати разом? 

Елла:

–  У нас немає чеклиста з критеріями, більше опираємося на інтуїтивне сприйняття. Тобто ти точно бачиш, хто перед тобою, і як ця людина або команда мислить.

Якось наші співзасновники сказали, що коли створювали цю платформу, то мріяли змінити в головах людей алгоритм дій та ухвалення рішень. Спочатку ми думаємо, що хочемо змінити, яку проблему розв’язати, з яким викликом впоратися, чого досягти, далі починаємо аналізувати, враховуємо всі дані, запит аудиторії, контекст, передбачаємо ризики й аж після цього починаємо працювати. Це те, що лежить в основі стратегічного формату діяльності. І от за масштабом мислення і стратегічним підходом потенційного партнера, ми розуміємо наскільки нам по дорозі. Важливо також, щоб мета проєкту була співзвучною для нас. А ще ми маємо чітко розуміти, з чим працює бізнес чи організація, з якими розглядаємо колаборацію.

Ми запитуємо у потенційних партнерів, чому вони роблять ту чи іншу акцію, який результат своєї діяльності хотіли б бачити, яким має бути їхній вплив і він точно має сприяти видимості України. Важлива також відкритість до співпраці, бо насправді не всі готові діяти спільно. Іноді присутній елемент конкуренції. Буває, що люди хочуть проаналізувати потенційного партнера, але деколи за цим прихований зовсім інший інтерес, який тобі проартикулювали. З досвідом це швидко зчитується. 

Коли будуємо співпраці, то «на березі» проговорюємо багато моментів. Нам треба знати, де ми можемо бути цінними для партнерів. І ми також відкрито розповідаємо про те, що має значення для нас. Нам важливо об’єднувати людей, підсилювати спільноти, будувати взаємодії між нашими партнерами. Нас цікавить, з ким організація працювала раніше і з ким працює зараз. Важлива відкритість у партнерстві з нами. Коли будуємо взаємодію, то, як правило, ми розуміємо, які будуть наші перші кроки, і заради чого ми це спільно робимо. 

Тетяна:

– Якщо до нас щодо співпраці звертаються люди, про яких ми взагалі нічого не знаємо, то, звісно, ми підключаємо комунікаційний відділ. Вони перевіряють репутацію: чи працювала компанія з Росією та Білоруссю і коли звідти вийшла. 

Де ви шукаєте партнерів?

Тетяна:

– У нас партнерства творяться через живу взаємодію. Ми їздимо Україною та світом, спілкуємося, вивчаємо різний досвід і завдяки нетворкінгу здобуваємо нові знайомства. Також в країні є сформована певна бульбашка, тож люди перетинаються і потім діляться особистими рекомендаціями.

Що у співпраці ви виносите в юридичну площину, а що залишається на рівні довіри?

Елла:

– Ми ще в процесі налаштування. Але якщо раніше більшість наших партнерств будувалися за алгоритмом «проговорили, зафіксували й рухаємося далі», то зараз ми крок за кроком переходимо до того, щоб закріплювати частину важливих моментів юридично, а іншу фіксувати в месенджерах і листах. 

Ми укладаємо меморандуми або договори про співпрацю. Меморандум – коли розуміємо, що поки не маємо фіксованих проєктів, тож закріплюємо основні напрямки, в яких будемо рухатися з цим партнером. Якщо ж ми спільно подаємося на якийсь конкурс або плануємо фандрейзити кошти в іншого бізнесу чи у якихось європейських програмах, то укладаємо договір, де прописуємо тактичні кроки. У нас стратегічні проєкти, тривалість яких вимірюється роками, тож ми чітко фіксуємо етапи та зони відповідальності партнерів, щоб до цього завжди можна було повернутися і проаналізувати.

У процесі реалізації ініціативи ми стараємося аналізувати, що зробили, опираючись на певні точки. Це добре працює і допомагає зрозуміти, як та чи інша активність посприяла досягненню цілей кожного з партнерів і загальної мети. Аналіз на шляху дуже корисний, адже допомагає одразу змінювати те, що не працює. 

Чи формуєте ви для себе пул партнерів після співпраць на майбутнє? Як підтримуєте з ними зв’язок?

Тетяна:

–  У нас дуже багато проєктів, на початку року було 18. У кожному з них є проджект-менеджер, який комунікує зі своїми партнерами. І ще є понад 200 контактів, з якими вже були певні обговорення потенційної співпраці. У мене в проєкті є такі побудовані зв’язки, що ще чекають свого часу та ідеї. 

Елла:

– Зараз «Алгоритм дій» запустив такі проєкти, як Центр підтримки підприємців Дія.Бізнес у Луцьку, кафе суспільного впливу misto.cafe, Центр розвитку креативних індустрій «Або Або», Urban Vision, RE:Ukraine Housing Lutsk та інші. І в кожному з них є десятки власних партнерів, які для платформи є стратегічними. Якщо ми розуміємо, що з котроюсь із таких організацій співпадаємо відразу по кількох проєктах, то тримаємо комунікацію на рівні топменеджменту. Раз у певний період ми маємо сталі дзвінки чи зустрічі для того, щоб розуміти плани одне одного і те, як можемо співдіяти далі. Так відбувається, наприклад, з Фундацією Zмін і платформою «Тепле місто». 

Далі спускаємося на рівень проєктів: Дія.Бізнес Луцьк, наприклад, будує навколо себе наступну категорію партнерств з акцентом на малий і середній бізнес. Далі ми йдемо до  misto.cafe, які гуртують, як мінімум, 100 своїх співзасновників. Виходить, що кожен проєкт будує свої партнерства і для нас важливо, щоб між ними усіма була взаємодія.

Зараз ми тестуємо різні CRM-ки, щоб вносити туди всі контакти та фіксувати те, що відбувається від моменту першої взаємодії. З деким ми починаємо співпрацю одразу, з кимось до чіткіших домовленостей переходимо на другій зустрічі, а є й ті, які чекають свого часу. Кожен проєкт фіксує всі свої взаємодії у таблиці й таким чином ми бачимо, як рухаються партнерства. Раз на певний період ми аналізуємо, з ким співдія зупинилася і чому так сталося, а також думаємо чи поновлювати комунікацію. 

Тетяна:

– У нашій екосистемі є таке правило: коли хтось зі сталих чи потенційних партнерів приїжджає у Луцьк, то ми обов’язково проводимо для них екскурсію нашими проєктами, знайомимо з локальними організаціями, бізнесами та представниками влади. Для кожного – індивідуальний маршрут. Ми розуміємо, хто до нас приїжджає, і що цим людям буде цікаво побачити, аби познайомитися з нашою платформою та містом. Таким чином ми допомагаємо налагоджувати контакти.

У нас багато співпраць, в які ми заходимо на рівних умовах з дуже крутим стратегічним партнером. Наприклад, Центр підтримки підприємців Дія.Бізнес у Луцьку «Алгоритм дій» відкривав разом із Міністерством цифрових технологій і локальними компаніями ideil. та redesign. 

Елла:

– Ми часом говоримо, що в нас є внутрішнє і зовнішнє кола екосистеми. До першого входять ті проєкти, які ми спільно з партнерами запустили з нашої ініціативи. Крім уже згаданих, це сквер зі скульптурою «Зерно» та Urban Vision Lutsk, «Дім Пако». А є організації зовнішнього кола, з якими ми так тісно співпрацюємо, що люди нас інколи сприймають як щось одне. Це в нас, до прикладу, театр «ГаРмИдЕр», урбаністична організація «місто.ребут», літературна платформа «Фронтера», Галерея 4/8, Street Culture, ГО «Брейншторм». І це ті партнери в місті, яких ми вважаємо зараз одними з найбільш активних у нашому середовищі. Вони працюють стратегічно й мають свою цільову аудиторію. 

І ці наші екскурсії працюють: наприклад, минулого року на «Фронтеру» приїжджали іноземні медіа, а потім у португальському ЗМІ вийшов великий матеріал про  «ГаРмИдЕр». Це супер, адже театр прозвучав у світі, а це сприяє видимості міста та України.  

Як ви поєднуєте різних партнерів у спільних проєктах? Чи вони бачать і цінують цю роботу?

Елла:

– Насправді ми ще всередині команди з 38 людей самі не усвідомлюємо, скільки всього робимо і скільки невидимого є у цій діяльності. У нас є сім фокусних тем – освіта, культура, мистецтво, економіка, урбаністика, наука, медіа, довкола яких усе будуємо. Я сподіваюся, що в межах 7-10 років у нас буде сім креативних хабів, кожен з яких об’єднає дієвців певного напрямку та всі наші проєкти. І от ми намагаємося, як каже директорка Фундації ЗМІN Христина Бойко, «в’язати вузли» – зв’язувати різні організації між собою. Раніше ми це робили ситуативно, а зараз це стало повноцінною діяльністю, яка забирає багато часу, бо в нас немає ком’юніті-менеджера, але ми є ком’юніті-організацією.  

І ще одна історія – постійний супровід, коли ми ведемо партнера з самих початків, бо є класна ідея, але ще потрібно багато працювати. Ми допомагаємо сформувати команду, знайти баланс між «гасінням пожеж» і стратегією та багато іншого. 

Ці процеси ми ще не вивели в окремий напрямок, але хочемо це зробити. Тому чи усвідомлюють партнери? Напевно, на цьому етапі – ні. Вони усвідомлять це тоді, коли все буде чітко проартикульовано.

Як у багатосторонніх взаємодіях ви домовляєтесь із партнерами про зони впливу і той голос, який вони мають? 

Елла:

– Поки що немає в мене рецепту. Ми намагаємося врегулювати все в моменті, якщо виникають якісь конфлікти, але насправді дуже багато залежить від проговореного на старті. У нас було кілька історій, коли запускалися проєкти без обговорених очікувань кожного з партнерів, і вони закінчилися формальною ввічливістю. Ми зробили висновки. Тепер чітко проговорюємо, хто буде долучений до конкретної ініціативи й за ким ключове слово. 

А чи є якась комунікація з партнерами, яка покриває взагалі всіх? 

Тетяна:

– На сьогодні дуже багато всього ще ґрунтується на індивідуальній комунікації. Нам ще треба формалізувати цей процес і налагодити централізовану систему для поширення інформації серед усіх партнерів. У межах внутрішньої екосистеми ми це вже налагодили – маємо щотижневий звіт. Також про всі свої проєкти ми постійно розповідаємо у соціальних мережах і на сайті «Алгоритму дій».

Що ви робите з партнерами, аби цей проєкт не йшов на самоплин? 

Елла:

– Якщо ми бачимо, що проєкт втрачає актуальність, люди на нього вже не реагують, тоді ми його перебудовуємо. Якщо ж він сприяє необхідним для нас, партнерів та аудиторії цілям, отримує схвальний відгук – змінювати щось не потрібно. Але ми постійно намагаємося вдаватися до нових форматів, нових тем.

А як ви себе презентуєте потенційним партнерам? 

Елла:

– Дуже залежить від того, на якому заході ми зустрілися, адже це дає розуміння, який проєкт буде цікавіший людині. Якщо це щось пов’язане з креативними індустріями та культурою, то говоритиму про «Або Або», де точно будуть кілька організацій, які працюють з культурною дипломатією. Якщо подія стосується бізнесу, то я розкажу про Дія.Бізнес, «Або Або» та цілу систему організацій, які працюють на залучення інвестицій у наш регіон. 

Ми зараз активно вийшли на взаємодію з закордонними партнерами, і коли вони приїжджають сюди, то для них історія про громадську організацію, яку створив бізнес, є незрозумілою. Тож у комунікації з ними ми акцентуємо не на розмовах про наші втілені проєкти, а на поясненні, як взагалі виникла ідея «Алгоритму дій», як вона трансформувалася у громадську організацію і чому локальний бізнес інституційно підтримує цю ГО.

У вас є досвід взаємодії з дуже різними партнерами: і з вашого сектору, і з бізнесом, і з державою. Які нюанси чи труднощі є у цих співпрацях? 

Елла:

– Якщо йдеться про те, що ми хочемо з кимось запартнеритися, то ми не бачимо перепон. Ми розуміємо, що механіка співпраці з маленьким бізнесом одна, а з великим інша. Механіка співпраці з обласною радою одна, з міською радою зовсім інша, а з міністерствами – ще інакша. Тут досвід дозволяє відразу передбачати ризики. 

Звісно, є співпраці, що відбуваються легше й швидше. Наприклад, нам набагато простіше домовитися та узгодити взаємодії у громадському секторі. Оперативніше вдається залучити у свою роботу малий і середній бізнес, натомість великі гравці ринку будуть досить довго приглядатися. 

Тетяна:

– Ще такий важливий момент: треба говорити тією мовою, яку розуміє партнер. Тому що влада – це про суспільний вплив. Наприклад, у мене був кейс, коли представники влади дуже переживали через хейт, і ми комунікували з ними таким чином, що беремо негатив на себе, та пояснювали, який позитивний резонанс для міста буде мати проєкт. Тобто це про довірливі стосунки.

Бізнес – це про цифри дуже часто. Ми не говоримо про якісь чіткі бізнес-інтереси в плані грошей, але вони хочуть знати цифри, охоплення, розуміти, хто ці люди, бачити їхні портрети тощо. 

Громадський сектор – це про якісь якісні зміни, це більш про візійні речі. Те, чим, в принципі, займається «Алгоритм дій». Ми якісно змінюємо місто.

Я доєдналась до платформи, заснованої бізнесом, також із цієї ж сфери, тож добре знала мову. Але ми розуміли, що основна наша діяльність у громадському секторі, де ніхто з нас не мав досвіду. Тоді запросили Еллу й вона очолила свій напрямок. Наша маленька команда розрослася до 38 людей, тому що ми з кожною новою взаємодією розуміли, де нам треба підсилення. І зараз ми  в команді також продумуємо, хто і до яких потенційних партнерів має йти, щоб краще презентувати та пояснити нашу ідею. 

А чи була у вас колись криза в проєкті? Що її генерувало? 

Елла:

 – Проблеми трапляються часто, але ми сприймаємо їх як робочі питання. Щось сталося, ми це перебудували – працюємо далі. У нас достатньо гнучка команда з хорошим досвідом. Тобто, якщо ви розумієте, що з вами працюють не лише новачки, а й люди, які вже мають досвід роботи в різних умовах і для будь-яких непередбачуваних ситуацій у вас є розроблені шляхи дій – не буде проблем, які не можна вирішити. 

Тетяна:

– Наша корпоративна культура передбачає, що ми не йдемо в жодні конфлікти, ні з ким не воюємо. Також ми стараємося передбачаємо ризики. 

Елла:

– А ще факапи здебільшого стосуються сфери комунікації. Бо десь щось неправильно проговорили, щось не передбачили чи потрапили в халепу. Все інше ми можемо тримати в полі нашої експертизи. Акцентую на цьому, бо якщо щось внутрішнє можна швидко виправити й це мало людей побачить, або це буде питання твого гаманця, то у публічній площині – один допис і вас вже «катають на шакалячому експресі». 

Тому в нас є комунікаційниця, яка конкретно відповідає за кризові комунікації. Вона поінформована про всі наші проєкти, і щойно бачить у чатах, що хтось хоче зробити якусь акцію, а вона відчуває, що може бути проблема – відразу приходить і про це говорить. І я дуже рекомендую мати таку людину в команді. 

Як бути, щоб проджект-менеджери у довготривалих партнерствах не вигорали?

Тетяна:

– По-перше, мені здається, що це відповідальність самої людини також: подбати про свій моральний стан, поспати, поїсти, сходити на спорт. Я завжди нагадую про це собі. Другий момент – у нас дуже гнучкий графік роботи, і якщо вчора були обстріли, то, можливо, людині варто поспати. І ми також розбудовуємо внутрішню корпоративну культуру, стараємося робити тімбілдинги, щоб люди відпочивали. Ще, між іншим, маємо психологічну підтримку.

Елла: 

– Тут якраз є три речі, з якими ми активно працюємо. Перше, це те, що з моменту співбесіди, коли ми розуміємо, що ця людина входить в команду, ми будуємо культуру щирості, відкритості та закликаємо не боятися озвучувати свої переживання під час діалогу наодинці з лідом чи СЕО. Друге – я кожного вчу: якщо в тебе виникають якісь труднощі, то ти завжди можеш прийти до мене і це проговорити. Третє – ми намагаємося створити умови, щоб не було почуття незамінності. Йдеться про те, аби люди не тонули в моменті відповідальності за щось, вони мають знати, що їх можуть підстрахувати. 

Також важлива культура вдячності, аби хороші фахівці не йшли з команди, коли не отримують достатнього фідбеку, згаданої вдячності, позитивної енергії після вдало реалізованої масштабної ініціативи. І ще має сенс історія про причетність. Люди в команді мають розуміти, що на якому б ти рівні не був і яку б позицію не займав у проєкті – ти є важливою його частиною. Люди справді мають щиро вірити, що вони є частинкою цього і що вони дотичні до побудови всієї організації й досягнення спільної візії.