УЛІС: “Якщо бізнеси почнуть працювати набіло, то вже буде велика відповідальність”

Компанія Dreamers майже 15 років демонструє нові практики у сфері гостинності. Серед їхніх проєктів мережі хостелів Dream Hostel та Druzi Cafe, простір Рейтарська Circle, сайт подобової оренди квартир Doba.ua тощо.

УЛІС — наймолодший бізнес компанії. Це — будинки на природі, які можна орендувати для відпочинку, або інвестувати у них та отримувати дивіденди (компанія називає такий формат “рекреаційною інвестицією”). У 2021 році відкрилася перша локація в селі Дудки Київської області; а друга — у Ворохті. Наразі команда працює над запуском ще трьох. 

В УЛІС мають свій стиль: не бояться ризикувати у бізнесі, але дуже обачні у питаннях етики. Бережуть природу, співпрацюють з громадою, дбають про команду. На додаток розвивають соціальні проєкти: від відбудови Димерської громади, що постраждала під час окупації, та відкриття у стислі терміни  комплексу “Хуст Хостел”, до  імерсивного проєкту “Подорож у Київське Полісся”, який є аудіогідом від Києва до УЛІСа.

Про стратегію соціального впливу детально розпитали співзасновника Dream Євгена Лавренюка та маркетингового директора УЛІСу Максима Виноградного.

Коли та чому у вашого бізнесу з’явився соціальний елемент?

Добрі справи — це не прикраса, а фундамент бренду. План від початку був простий:

• По-перше, ми хочемо це робити.
• По-друге, ми маємо про це розповідати, бо так само це можуть хотіти зробити наші гості та інвестори.

Після повномасштабного вторгнення ми не змінювали фокус, але змінили підхід: раніше запускали проєкти ситуативно, а тепер системно.

Навесні 2022 року, коли УЛІС робив виплати інвесторам, стало зрозумілим, що всіх нас — команду, гостей, інвесторів — об’єднує не лише бізнес. Тож ми всім сказали, що спрямовуємо власний прибуток на підтримку збройних сил України, і запропонували доєднатися тих, хто хоче.

Захотів кожний з інвесторів та віддав, як мінімум, половину своїх дивідендів, а багато хто й всю суму.

Як та ким реалізуються ваші проєкти?

В нас невелика команда та окремо виділеної людини, яка б цим опікувалася, немає. Залучені усі. Наприклад, якщо проєкт стосується місцевої громади, то до нас може прийти керівниця комплексу, що дізналася про якусь місцеву потребу.

А як ви будуєте стосунки саме з місцевою громадою та формуєте довіру до вас?

Ми намагаємось співпрацювати  з селищними головами: познайомились з усіма і створили загальний чат. Потреби, які вони озвучують, прості та зрозумілі. Також їх зазвичай можна швидко виконати, тому що вони стосуються точкових речей. Крім того, розвиваємо й власні ініціативи.

• Кейс №1: Встановили зупинки громадського транспорту замість лавочок, що стояли на цих місцях раніше.
• Кейс №2: Збираємо пластик на локації та передаємо в ліцей, де діти друкують з нього корисне приладдя для військових на 3D принтері, який також придбали для них.  

Ви одразу прийшли саме до такої ідеї соціальної стратегії?

Ідея, що ми маємо бути інтегровані в громаду, дружити та співпрацювати з нею, була з самого початку. Ми зареєструвались за місцем ведення діяльності, сплачуємо в місцевий бюджет податки та туристичний збір. Також по можливості наймаємо місцевих жителів. Задача УЛІСу — доводити, що бізнес у сфері гостинності може працювати набіло. Якщо бізнеси просто почнуть так робити, то вже буде велика їхня відповідальність.

Нас дивує, що більшість громад в Карпатах є дотаційними, хоча там купа закладів, які мали б сплачувати податки. Ми хочемо показувати приклад, і зараз це одна з головних наших задач. Кожний власник має прийняти усвідомлене рішення: тепер ми працюємо так, і я розумію, що мій прибуток зменшиться, але це важливо для суспільства, для відбудови української економіки.

Окрім цього, нам хотілось мати право голосу. Вирішувати, що варто робити у громаді, що ні. Просто місцева реєстрація цього не дає. Тому згодом ми домовились системно спрямовувати частину нашого прибутку на добрі справи, і самим приймати рішення, на які саме. Так з’явився додатковий бюджет — певний фонд для кожної локації, який ми витрачаємо на розвиток територіальної громади.

В середньому у фонд йде 10% від прибутку, а нові проєкти з’являються раз на квартал, але це може змінюватися від потреб тощо.

Як ви обираєте, які проєкти фінансувати?

Ми обговорюємо усією командою, чи варто фінансувати запит. Основний фокус обговорення: чи покращить проєкт якість життя громади. Майже всі запити ми реалізували чи реалізуємо зараз. Це має користь і для нас: бо люди, які живуть у цій громаді, у нас працюють і від того, наскільки вони задоволені, залежить у тому числі їхня продуктивність тощо. Крім того, від якості життя у громаді залежать враження наших гостей.

Які у вас плани на розвиток?

Той вклад, що ми робимо — він корисний, але ще маленький. Хочеться його масштабувати. Ми прагнемо об’єднуватись з іншими свідомими бізнесами, навіть якщо це конкуренти. Гуртом можна робити більше, ніж сам на сам із проблемою. Ми з RoadDREAM зробили аудіогід, але це один маршрут на Київщині. Круто було б покрити більшу місцевість, всі доріжки. Це був би вагомий проєкт. Так само з підтримкою військових: разом можна зробити набагато більше. 

Тобто ви прагнете створити своєрідну екосистему, яка об’єднує різні місцеві бізнеси задля спільного розвитку?

Так. Звичайно, конкуренти завжди будуть існувати, але ринок великий. Ми бачимо потенціал у співпраці з іншими свідомими бізнесами в регіоні, які також мають цінності, схожі на наші. Це дозволяє нам створювати щось більше, ніж просто окремий маршрут чи послуга. Наприклад, ми працюємо з “DoLadu” — експертами з психологічної реабілітації, з якими об’єднуємо зусилля для роботи з ветеранами. Також співпрацюємо з платформою для пошуку психотерапевтів “pleso”.

Ми підтримуємо українські ініціативи в усьому, що робимо. Наприклад, у наших будинках ми пропонуємо кошики з продукцією від українських виробників. Це частина наших цінностей, і тому ми завжди шукаємо, як підтримати українські проєкти, роблячи їх частиною нашої пропозиції.

У вас також був проєкт у Хусті, і він розвинувся дуже швидко. Розкажіть, як усе почалося і чому він з’явився?

Основний фактор швидкого запуску проєкту — готовність нашого партнера, власника готелю, швидко приймати рішення і фінансувати зміни. Він не тільки забезпечив кошти для переобладнання, а й сам допомагав з організацією робіт, адже має власний досвід у будівництві. У той час наші можливості та ситуація склалися так, що ми змогли мобілізуватися і швидко розгорнути роботу: команда працювала на місці, хтось навіть переїхав туди на період реконструкції.

Нам вдалося переобладнати приміщення готелю під хостел на понад 1000 квадратних метрів всього за три з половиною тижні. Це було швидко, адже ми вже мали досвід і знали, які кроки треба робити послідовно. Потреба в такому місці була дуже великою, тому команда працювала максимально злагоджено й ефективно.На сьогодні ж потреби в таких місцях вже нема, тому проєкт припинив своє існування а ми пішли далі.

Окрім цих бізнес-ініціатив, один з ваших колег, Ігор, також займається власною волонтерською діяльністю, наприклад, переганяє автомобілі для ЗСУ. Чи є ще якісь індивідуальні ініціативи серед вашої команди?

Так, це більше особиста ініціатива Ігоря. Він активно підтримує армію та працює над тим, щоб допомагати перемозі. У нашій команді також завжди є люди, які готові підтримати мобілізованих колег або інші волонтерські проєкти. На наших локаціях регулярно проходять програми, націлені на відновлення ментального здоров’я ветеранів російсько-української війни. Під час відпочинку військові проходять психологічну реабілітацію й отримують допомогу від спеціалістів по роботі з травмою.

Ми прагнемо показати, що бізнес у сфері гостинності може працювати “по-білому”. У нашій індустрії це, на жаль, рідкість. Ми хочемо, щоб наші клієнти звертали увагу на те, як відбувається оплата, чи це офіційний платіж через юридичну особу з усіма необхідними податками. Це важливо не лише для нас, а й для держави, і сподіваємося, що такі прозорі практики допоможуть підвищити загальний рівень соціальної відповідальності в бізнесі.